вівторок, 03 вересня 2013 06:00

"У нас не люблять українок, бо вони відбирають роботу"

— Тиждень тому в підвальних залах костьолу вода стояла на 20 сантиметрів. За три місяці четвертий раз викачували. А дома перше літо не миємо вікон, бо дощ такий, що одразу захлапані, — каже 26-річна Марта з Варшави.

Разом із двома дівчатами з Вінниці та Хмельницького їдемо до її родини ночувати. Поляки розбирають чотири автобуси українських паломників. Марта мешкає з батьками, сестрою, двома братами та кішкою в чотирикімнатці. Мають два автомобілі. Одним батько зі старшим сином виїхали на дачу, щоб гостям було вільніше. Дорогою Марта розповідає, що працює вихователькою в дитсадку. Отримує тисячу злотих, це 2,5 тис. грн на місяць. Минулого літа їздила з трьома приятельками в Україну.

— Львів сподобався, а в Криму сірі страшні будинки. У Сімферополі в готелі відмовили поселити, ще й накричали, бо ми говорили не російською, а англійською.

Удома зустрічає з готовою вечерею 47-річна Барбара. Її чоловік працює електромеханіком, а вона дивиться за дітьми в одній із родин. Знає кількох українок, які теж так заробляють.

— У нас не люблять ваших жінок, бо вони відбирають у польок роботу. За хатню роботу й догляд за дітьми їм платять 15 злотих (38 грн. — "ГПУ") за годину. Про те, щоб відбивали наших чоловіків, не чула. Мені тільки порядні траплялися. Одна щодня телефонувала чоловіку в Україну й весь час тужила. Але вийти за поляка заміж українці вигідно. Отримує право жити в Польщі. Одна була тиха, а після одруження закрутила бізнес. Відкрила кілька продуктових магазинів, ганяє машиною, а її чоловік дома сидить.

Питає, чи правда, що в нас досі стоять пам'ятники Леніну. Українським президентом називає Лукашенка.

— Помаранчева революція зробила у вас вибух, як у нас — "Солідарність". Але Ющенко був невигідний, тому його отруїли. Про Тимошенко знаю, що вона несправедливо ув'язнена в Харківській тюрмі. Перед тим її втягли в якісь афери й усунули від влади. Правди ні у вас, ні у нас немає.

Барбара скаржиться на відсутність роботи, високі ціни, малі зарплати й політику Євросоюзу.

— У школах учать дітей, що Європейський Союз — це добре. Але люди незадоволені. Раніше кожен фермер мав корову, а тепер рідко хто тримає, бо скасували дотації на худобу. Німці утискали наше цукрове виробництво, доки воно занепало, й тепер у нас німецький цукор. Те саме відбувається із суднобудуванням. Німці мають на Балтійському морі порти, тому наші закривають, там велике безробіття. Правда, ремонтують дороги, дають дотації. Але не знаємо, скільки й чи довго це буде.

Наступного вечора зупиняємося у містечку Ополє Любельське за 40 км від Любліна. Гостюємо в родині пенсіонерів. Подружжя разом 45 років. 67-річна Тереза працювала у фірмі, яка в 1970-х постачала до СРСР яблука. Була у відрядженні в Харкові та Москві.

— Торік відвідала могилу святого Піо в Італії. Ходила вільно й згадувала, як нас водили в мавзолей Леніна. Руки треба було тримати по швах і не розмовляти. А як поїхали в Харків, то не мали права нікуди вийти з готелю. Навіть каву там пили, бо це було місто з військовими заводами. А тепер мій онук туди спокійно їде. Учиться на інженера, досвідом із вашими студентами обмінюватиметься. Інший закінчує медичний, стане дантистом й одразу подасться на роботу до Німеччини.

На заробітки поляки їдуть також до Великої Британії, Ірландії.

— Дітей народжують менше, ніж раніше. Почали закривати школи. Наша донька  — вчителька фізкультури. Не може набрати годин. Аби прожити, веде гуртки, викладає аеробіку, — розказує 70-річний Тадеуш. Він усе життя працював у місцевому рибному господарстві. — На мене вішали стільки роботи, як іграшок на ялинку. Тепер господарство скоротили в кілька разів, багато кого звільнили. Устиг заробити пенсію, за яку можемо подорожувати. Торік їздили до Львова. Дивує, що українці переходять дорогу, де хочуть. У Польщі за це штрафують на 50 злотих. Це 10 літрів бензину.

Господиня додає, що такі порядки запровадили після вступу до Євросоюзу. Частує полуничним компотом. Хвалиться, що ягоди без хімії, з власних грядок. Мають 12 соток. Колорадських жуків не кроплять — їх немає. Цьогоріч урожай поганий, усе вимокло. На дачу 3 км їздить велосипедом, назад чоловік везе машиною.

— Крім дачі, наш маршрут — у костел. Півміста до храму ходять. Але віра в більшості поляків поверхова, — говорить Тадеуш. — На виборах голосують не за тих, хто за правду, а за тих, які невідомо що обіцяють. Дозволяють аборти, одностатеві зв'язки.

Остання зупинка — в прикордонному Хелмі. На кілька годин заїжджаю до приятельки з Вінниці, яка місяць тому вийшла за поляка. Він працює на сміттєпереробному заводі й отримує 1300 злотих, тобто 3300 грн, на місяць. За 400 злотих у Хелмі можна винайняти однокімнатку. Подружжя живе безкоштовно у двокімнатному помешканні знайомої. Вона тимчасово виїхала до Канади. Мають малолітражну автівку.

— За тутешніми мірками, якщо є власний будинок і машина, то ти — заможний. Багачів у Хелмі кілька, вони мають власні фірми та з десяток працівників. Більшість на заробітках або підробляють у Варшаві. Познайомилася із фельдшером швидкої допомоги, який три-чотири рази на місяць їде на чергування до столиці. За це отримує такі ж гроші, як у Хелмі за місяць. Має четверо дітей і щомісяця виплачує 2300 злотих кредиту за п'ятикімнатну квартиру, — розповідає приятелька.

У Польщі їй поки що все подобається.

Зараз ви читаєте новину «"У нас не люблять українок, бо вони відбирають роботу"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

45

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути