У московському метро загинули 38 людей

 

29 березня в Москві сталися два вибухи на станціях метро Луб"янка та Парк культури. Загинули 38 людей, 65 поранено.

На Луб"янці вибух пролунав о 7.56 за місцевим часом (6.56 за київським). Другий — через п"ять зупинок — на станції Парк культури о 8.37.

Вибухівку було начинено подрібненими шматками арматури. Її активували за допомогою мобільного терористки-смертниці. На місці знайшли фрагменти їхніх тіл.

Станція Луб"янка — за 5 хв. від будівлі російської Федеральної служби безпеки. Вибухи вважають помстою за знищення мусульманських терористів в Інгушетії та інших кавказьких республіках.

Метро зачинили. Зупинили рух між станціями. Перекрили дороги у центральній частині російської столиці та по Садовому кільцю. Люди змушені користуватися таксі або маршрутками. "Приватники" вдвічі-втричі підняли ціни за проїзд. Громадський транспорт на деяких зупинках не стає — забагато пасажирів.

— В городе паника. Все боятся, что взрывы повторятся, — розказує 25-річна Вікторія.

— Я уже, слава Богу, на работе. В метро спускаться было страшно. Я ехала после двух взрывов. В вагоне в 10 утра ехало человек семь. Как вечером буду возвращаться домой, не знаю. Может, на троллейбусе поеду, — пише київським друзям Світлана, 35 років.

Люди скаржаться, що телебачення не відреагувало на вибухи оперативно. За півгодини після терактів "Перший канал" показував розважальні програми. А після повідомлення у новинах почалася програма Андрія Малахова.

Московський блогер під ніком geboren пише, як зранку їхав на роботу:

В городе паника. Все боятся, что взрывы повторятся

"О 9.45 заходжу до вестибюлю станції метро Ізмайловська. Народу мало, займаю чергу до каси. В цей час через турнікет проходить сержант міліції в бронежилеті. Гукає черговій у будці: "Дві станції. Обіцяють три". Народ напружується. Запитую в міліціонера: а що обіцяють і на яких станціях? Він мені: "Тебе що — на Луб"янку відвезти? Там тобі все розкажуть. Ти чим цікавишся?" Я спокійно відповідаю — цікавлюся, бо сідаю в метро. У відповідь тільки крики й погрози".

— У нас усі співробітники в шоці. Весь день тільки це й обговорюємо, слухаємо радіо, — розказує Тетяна Кріспінова, 26 років, менеджер поліграфічної фірми. Працює біля станції метро Студентська, за дві зупинки від Парку культури. — Зранку мене підвозив на роботу батько. Після 9.00 проїжджали повз станцію Парк культури. Видовище жахливе. На кількасот метрів огородили місце вибуху. Пропускали лише машини "швидкої". Я їх штук 15 налічила. Ми майже годину стояли в пробці. Люди намагалися прорватися до метро. Їх відштовхували. А вони криком кричали, бо шукали рідних.

Міліціонери чергують на станціях метро, на авто- та залізничних вокзалах. Артем Шевченко, 25 років, о 9.30 заходив на станцію Ризька. Це інша гілка метро.

— Подошли три милиционера, попросили открыть сумку. Шмонали всех, у кого сумки больше обычных. Я с такой ехал на роботу, — розказує телефоном у понеділок о 13.00. — І домой поеду на метро. Можно машиной, но это три часа в пробке.

Жодна організація не взяла на себе відповідальності за теракти. Наше Міністерство закордонних справ перевіряє, чи були серед постраждалих українці.

"Давка страшная. Старики начинают задыхаться"

Очевидець про теракт у московському метро 29 березня:

"Около восьми утра. Я на платформе Юго-Западная. Начинается скопление народа. Поезда идут редко. Следуют объявления дежурной — технические причины. Едем с остановками. Высаживают всех на Спортивной. Диктор непрерывно и нервно читает в репродуктор: технические причины.

Народ молча стоит. Поезд уходит назад в тоннель. Ждем 15 минут. Едем. Всех высаживают на Парке культуры. Дежурная по станции кричит: "Технические причины, технические причины". Потом приказывает покинуть состав. Идет огромная, плотная толпа.

Какой-то умник закуривает. Его тут же одергивают

Какой-то умник закуривает. Его тут же одергивают.

Слышу разговор соседа по мобильнику: взорвали вагон на Лубянке, есть жертвы.

Спускаемся на станцию Парк культуры. Лента посадочной платформы узкая. Приходящие поезда привозят народ. Давка страшная. Старики начинают задыхаться. Молодежь шутит: "На пару не попадем".

Если начнется паника — это конец. Доползаем до выхода. Отправляю родным СМС, что я живой".

×