Індонезієць видобуває сірку з розколини у кратері вулкана на сході острова Ява. Селяни з місцевості навколо вулканічного комплексу Ієн в Індонезії щодня підіймаються на одну з гір, щоби збирати мінерал, який потім здають. Щохвилини може початися виверження. Крім того, ризикують зірватися зі скелі чи отруїтися.

Люди підіймаються крутим схилом вулкана заввишки 2600 м. Спускаються на 200 м у жерло. Там через фумароли — тріщини й дірки у скелі підіймається отруйна сірчана пара.

— У ці фумароли вкладають кам'яні чи керамічні труби. У них сірка конденсується і витікає на кам'яну долівку, де твердне, — розповідає фотограф Робертус Пудьянто, який спостерігав за роботою.

Жовті шматки сірки селяни відколупують залізними ломами й вантажать собі у кошики. Їх несуть на зважувальну станцію за 3 км. За раз доставляють до 90 кг мінералу в кількох корзинах на коромислі. За день вдається зробити дві-три ходки. Щоденний заробіток — близько 50 тис. індонезійських рупій, це 46 грн.

— Хоч є небезпека обпектися чи отруїтися, робітники не мають майже ніякого захисту. Аби хоч не дихати сіркою, зав'язують обличчя шарфами чи светрами, — додає Робертус.

Їхню здобич використовують навколишні заводи й фабрики для виробництва гуми й відбілювання цукру. Також сірка потрібна, щоб виготовляти папір, фарби, пластик, батарейки, вибухівку та плівку.

×