На італійському острові Сант-Антіоко неподалік Сардинії живе 62-річна Чіара Віґо. Вона — єдина в світі, хто уміє прясти і ткати вісон — тканину із застиглої у воді слини морського молюска. Секрет цього ремесла жінки її роду передають із покоління в покоління. Чіара — остання, учениці в неї немає.
Щовесни вона в супроводі членів італійської берегової охорони спускається до води. Одягнена в білу туніку, промовляє молитву і пірнає у море.
Віґо занурюється на 15 м. Там знаходить низку підводних бухт і трав'янистих лагун. Ці місця жінки її роду тримали в секреті протягом 24 поколінь.
Лезом акуратно зрізує бісус — тонкі волокна, що виділяють молюски зникаючого виду благородна пінна — pinna nobilis. Їхня слина контактує з морською водою і твердне. Щоб зібрати 30 г цих волокон, потрібно близько 100 занурень.
Із них Віґо виготовляє вісон, також відомий як морський шовк — одну з найрідкісніших і найцінніших тканин у світі.
Зібраний бісус Чіара замочує на 25 днів у прісній воді. Її змінює що три години, щоб видалити сіль. Потім висушує й очищає щіткою з реп'яха, забираючи залишки осаду.
Найважчий етап — виділити чистий морський шовк із плутанини сирого бісуса. Оскільки волокно втричі тонше за людську волосину, жінка робить це через лампу зі збільшувальним склом. Кожну нитку вивільняє з допомогою двох пінцетів. Щоб досягти майстерності, практикувалася півстоліття.
Волокна вісона намотує на невелике дерев'яне веретено, наспівуючи щось на сардо — місцевому діалекті, та пряде нитку. Готову занурює у глечик із фарбником. Чіара Віґо знає 124 рецепти отримання натуральних фарб із фруктів, квітів і морських молюсків. Наприклад, для золотого кольору використовує лимон, спеції та 15 видів водоростей.
Останній етап — це сплітання ниток у полотно. Кілька сантиметрів тканини виготовляє протягом двох тижнів. На шматок розміром 50х60 см треба шість років. Важитиме він усього 2 грами.
Проте робота із бісусом не дає прибутку — майстрині дають "морську клятву", згідно з якою тканину не можна купити або продати. Її можна тільки подарувати. Чіара виткала клаптики для Папи Бенедикта XVI, королеви Данії. Але в неї самої нема жодного шматочка вісона. Більшість виготовленої тканини роздає новонародженим і на хрестини, а ще — жінкам, які хочуть завагітніти.
— Вісон належить не мені, він належить усім, — пояснює Чіара Віґо. — Продавати його — те саме, що торгувати сонцем або припливом.
Вона розповідає, що у 1930-х у місті Таранто на Апеннінському півострові жила майстриня, яка вирішила торгувати морським шовком. Але збанкрутувала і таємниче померла.
Маддалена, донька Чіари, яка, за традицією, має перейняти ремесло, живе в Ірландії і не бажає займатися виготовленням морського шовку. "Моє життя належить мені", — говорить вона.
2 
1
Коментарі