24 червня лідер Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, 64 роки, набрав 52,6% голосів на дострокових президентських виборах і переміг у першому турі. Другим став лідер опозиційної Республіканської народної партії Мухаррема Індже — 30,6%. Проголосували 87% виборців. Це найвищий показник із 1987 року.
— Туреччина стала прикладом для всього світу. Тепер ми будемо ще активніше боротися проти тероризму, за звільнення сирійських земель і покращення нашого обличчя на міжнародному рівні. Ми не повинні втратити цей момент, — заявив Ердоган на центральній площі турецької столиці Анкари. На зустріч із виборцями запізнився. Відвідував родину дівчинки, травмованої під час провладних мітингів у Стамбулі, пояснив.
Вибори відбулися раніше на 17 місяців — на тлі суспільно-економічної кризи. 23 червня на заклик опозиціонера Індже на вулиці Стамбула вийшли майже мільйон осіб, каже поліція.
Ердоган уперше став президентом 2014-го. Доти 10 років був прем'єр-міністром. Позаторік у Туреччині відбулася спроба збройного перевороту. Після неї опозиційна еліта опинилася за ґратами, а над центральними засобами масової інформації встановили жорсткий контроль. У країні запровадили надзвичайний стан — діє досі. Організатором заколоту влада називає імама (духовного лідера. — ГПУ) Фетхуллаха Ґюлена, а головним натхненником — США.
Торік під час референдуму за конституційну реформу висловилися 51,2% населення. Президент отримав право особисто призначати суддів, міністрів і віце-прем'єрів, оголошувати надзвичайний стан, видавати декрети, що мають силу закону. Туреччина з парламентсько-президентської республіки перетворилася на президентську. Посаду голови уряду скасували. Президент може перебувати при владі двічі по п'ять років поспіль.
Такий же термін працюватиме і парламент. Вибори до нього відбувалися одночасно з президентськими. Партія справедливості й розвитку Ердогана отримала майже 42,5% голосів. Уперше за 15 років втратила більшість. Напевно, утворить союз із давнім партнером — Партією націоналістичного руху, говорять експерти. Депутати від Індже набрали 22,8%.
Ердоган, як і російський президент Володимир Путін, прагне до авторитарного способу правління, вважає український експерт із міжнародної політики Олександр Хара, 41 рік.
Але останній парламент зберігає частину незалежності. Також результати голосування мають демократичніший вигляд, ніж у Росії, додає експерт.
— На цих виборах опозиція не скаржилася на фальсифікації. Якщо вони й були, то мінімальні, — говорить.
У Туреччині багато протиріч — релігійних, етнічних, зовнішньополітичних, вважає експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса, 25 років.
— Для Ердогана найважливіше зараз — побороти розкол суспільства. Вибори його показали дуже яскраво. Фактично лише половина жителів Туреччини підтримують його політику. Результати референдуму — це теж доволі хитка перемога, — додає Хара.
Ердоган провів вибори на тлі економічної кризи. Турецька ліра має найгірші показники серед валют країн, що розвиваються. Влада поспішає закріпити результати референдуму, вважає кореспондент Бі-Бі-Сі Марк Лоуен.
Одним із позитивних факторів для Ердогана є успішна військова операція проти курдських сепаратистів у Сирії. У Туреччині вони становлять майже 25% населення. Живуть також у сусідніх Іраку та Ірані. Дозвіл на проведення військової операції Анкарі фактично дала Росія, каже Лоуен. Путін підтримує режим сирійського президента Башара аль-Асада, а США — курдів.
У Росії та Туреччини є спільні інтереси в енергетичному сенсі, пояснює Олександр Хара. Насамперед — проект газового потоку в обхід України. Але Туреччина не може відкрито стати на бік Кремля. Вона є членом НАТО і більше втратить, ніж отримає від надто близької дружби з Москвою. Ердоган і далі балансуватиме між РФ і Заходом.
— Україну й Туреччину пов'язують виключно прагматичні стосунки. Остання підтримує кримських татар, це одна з найчисельніших національних меншин на її території, — каже Хара.
— Також Україна для Туреччини є важливим економічним партнером. Передовсім як ринок збуту товарів.
4 
35413
Коментарі