180 тис. оголошень про зникнення дитини розповсюдив китаєць Лі Сюндзі, 59 років, із міста Сіань у північно-західному Китаї. Майже 24 роки шукав свого сина Лі, який загубився 3-річним. Знайшли його завдяки електронній базі ДНК зниклих дітей.
— Я йшов до крамниці, де продавав одяг. Не знав, що син побіг слідом. Дружина Ду прийшла шукати його в магазин. Зрозуміли, що він зник. Мої ноги оніміли. Сталося це 8 серпня 1994 року, — пригадує Лі Сюндзі.
Хлопчик блукав містом. Його побачила бездітна пара й забрала до себе.
— Засоби зв'язку тоді були нерозвинуті. Ми не змогли знайти сина. Я продав свій бізнес і їздив країною. Брав із собою мішок оголошень. Зустрічав багато шахраїв. Але говорив собі, що маю не втрачати надію. Скоро побачу свого сина, — каже Лі Сюндзі.
Родина звернулася до правоохоронців і надала зразок ДНК хлопчика. Його перевірили в електронній базі та знайшли Лі. Він зустрівся з батьками 23 травня 2018-го.
6 грудня 1994 року в тому ж місці зникла 3-річна Мін Мін. Пішла з дому й сіла в автобус. Вийшла на одній з автостанцій.
Люди викликали поліцію, але батьків не знайшли.
Керівник автобусної станції відмовився віддавати дитину до сиротинця. Вирішив виховати її як доньку.
— Відчуття, які пережив за ці роки — це моя яскрава перлина. Весь час я сподівався, що Мін Мін зможе возз'єднатися з її біологічними батьками, — каже чоловік.
— Мені робили операцію — вирізали у шлунку 3-кілограмову пухлину. Я лежала в лікарні й думала, що маю вижити заради доньки, — пригадує Цзянь, мати Мін Мін. Знайшла дитину також завдяки базі ДНК.
3 
1
Коментарі