"Машина для спостереження, яку вони таємно вибудовують, — величезна"

 

Колишній працівник Центрального розвідувального управління США 29-річний Едвард Сновден, який на початку червня оприлюднив секретні документи, прилетів до Росії й зник. Фахівець-комп'ютерник на початку червня розповів, як американські спецслужби прослуховують телефони людей у всьому світі, читають електронну пошту й стежать за користувачами соціальних мереж. Спочатку втік до Гонконгу, а минулої неділі прибув до московського аеропорту "Шереметьєво".

Після цього його слід загубився. Вважають, він переховується в транзитній зоні аеропорту й шукає, яка країна надала б йому політичний притулок. Це обмірковують в Еквадорі. Ця латиноамериканська держава понад рік дає змогу іншому інформатору, засновнику сайта "Вікілікс" Джуліану Ассанжу, жити на території свого посольства в Лондоні. На батьківщині щодо Сновдена порушили кримінальну справу за шпигунство.

На початку червня Едвард видав деякі доступні йому секретні матеріали американських спецслужб, зокрема програму "Призма". З її допомогою уряд стежить за людьми по всьому світу через інтернет і телефони. З 2007-го він отримує дані з електронної пошти користувачів, фото, відео та інші відомості, які вони зберігають у мережі. Спецслужби пильнують за активністю в соціальних мережах. Одержують інформацію про осіб, які шукають загрозливі, на думку американських урядовців, матеріали.

— Усе це дає нам змогу дізнаватися про терористичну діяльність. Програма не дозволяє Штатам слухати телефонні розмови людей, лише збирає інформацію про їх тривалість та набрані номери, — говорить керівник американського розвідувального співтовариства Джеймс Клеппер.

Додає, програми типу "Призми" допомогли запобігти десяткам терактів на стадії їх підготовки.

Сновден не дуже добре вчився у школі. Потім пішов до війська, але на тренуваннях поламав ноги й кинув армію. Після терактів 11 вересня 2001-го, коли кількість вакансій в американських спецслужбах зросла, влаштувався комп'ютерним фахівцем до ЦРУ. Останні чотири роки працював на приватну компанію, яка надає послуги з охорони інформації для Агентства національної безпеки — служби, що відповідає за технічну розвідку. Каже, жив у острівному штаті Гаваї в апартаментах зі своєю дівчиною. Заробляв $200 тис. на рік.

— Та мене мучило сумління. І врешті я вирішив пожертвувати достатком, аби завадити уряду США порушувати приватність, свободу інтернету та основні права людини у всьому світі. Машина для спостереження, яку вони таємно вибудовують, — величезна, — ділиться Едвард. — Не сподіваюся знову побачити домівку.

Одного дня він сказав на роботі, що бере відпустку, аби лікуватися від епілепсії. Спакував валізи й полетів до китайського Гонконгу. Звідти оприлюднив свої матеріали й попросив про політичний притулок. Гонконг такого не робить, бо ця автономна область Китаю має домовленість зі Штатами про екстрадицію злочинців.

Деякі експерти сумніваються, що дрібний технічний працівник міг дістати документи такого високого рівня секретності. Перевіряють, чи не стоїть за Сновденом хтось у вищих колах спецслужб.

Американський суд розглядає справу колишнього рядового армії США 25-річного Бредлі Меннінга. 2010-го той "злив" таємні дані на сайт "Вікілікс". За це йому загрожує 20-річне ув'язнення.

Спецслужби не цікавляться звичайними людьми

— Мої колеги схиляються до того, що Сновденом чи Ассанжем керує бажання наживи. Я з цим категорично не згоден, — міркує аналітик американської газети "Піттсбург Ньюз" 58-річний Джордж Тілс. — Хоч у сучасному світі слава автоматично означає гроші, заробляли вони й без цих скандалів достатньо. Та й скористатися заробленим тепер непросто, коли ти — втікач. Але я сумніваюся і в тому, що це прагнення правди і справедливості. Повірте, ці інформатори відкривають далеко не все. Спецслужби також не дурні, щоб кожен, хто працює у системі, бачив усю картину. Я думаю, що це специфічне бажання прославитися. Сновден мені видається одержимим. От він вирішив, що мусить відкрити ці дані, й зробив це, хай навіть сяде у в'язницю для терористів у Гуантанамо.

Чи можуть ці дані комусь зашкодити? Точно не США. Витік інформації не спричинив жодного серйозного конфлікту чи ноти протесту від іноземних урядів. Гаразд, прослуховують, то й що? Усі й так здогадувалися. Мало того, ми не уявляємо масштабів контролю, наприклад, електронної пошти чи соцмереж. Якби щось подібне хтось "злив" про Італію, Росію, Німеччину чи Велику Британію, скандал би був гучніший. Ці країни змушені рахуватися з думкою інших. Штатам та Китаю багато чого пробачають.

Не знаю, чи ця інформація має якесь практичне значення для звичайних людей. Що у вас може зацікавити спецслужби? Розмови з родичами? Те, як ви хвалитеся своїм басейном, чи обзиваєте Обаму "тупим чорним мерзотником"? Можете бути певні, вас не прослуховують. А ті, ким справді цікавляться, знайдуть спосіб, як не привернути до себе увагу.

×