Президент Росії Володимир Путін написав днями Віктору Ющенку листа. Нарікає, що Україна нібито погіршує з тою братньою державою відносини.

"Йдеться про своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзацію військових злочинців, які співпрацювали з нацистами, розв"язану в низці регіонів України "війну" з історичними пам"ятками і похованнями радянських воїнів-визволителів, дискримінацію російської мови, що посилюється", — пише Путін. Чи то відставка уряду Віктора Януковича надихнула його на це послання, чи дев"ята річниця ратифікації Держдумою Росії договору про дружбу й співробітництво з Україною, який закріпив нинішні кордони, — вона буде 25 грудня. Як би там не було, а лист вийшов не по-президентськи істеричним. Як і оприлюднена кількома днями раніше заява МЗС Росії "у зв"язку з антиросійськими проявами в Україні". У ній ідеться про "радикальні сили, які в країні почуваються не лише комфортно й безкарно, але все більше активізують свої провокаційні дії".

Ані Путін, ані його МЗС не згадують якоїсь конкретної події останнього часу, що могла б спричинити таку нервовість.  Така собі звична для  російських заяв щодо України безпричинна нісенітниця.

Лист вийшов не по-президентськи істеричним

Хоча насправді було б дивно, якби після понад трьохсотлітнього співмешкання з Росією в Україні не сформувалися б антиросійські настрої. Після нищення мови, культури, придушення національної свідомості, Голодоморів та репресій. Так само природними є антиросійськість естонців, латишів чи литовців, антиєврейські настрої — серед палестинських арабів. Після Другої світової війни нелюбов до німців була характерною для поляків та чехів. Якщо одна країна заподіяла іншій чи її народові зло, не варто сподіватися на приязнь. Росія ж своїми заявами нагадує людину, яка довго тебе оббирала й принижувала, після того навіть не вибачилася, але тепер вимагає до себе якихось симпатій. Традиційне для Кремля нахабство, помножене на комплекси розваленої  імперії. І це при тому, що антиросійських настроїв в Україні значно менше, аніж Росія на те заслуговує. Сумнозвісна українська терпимість дається взнаки.

"...У Росії буде неухильно продовжуватися курс на збереження й розвиток української культури, зміцнення гуманітарних зв"язків між двома братніми народами", — йдеться також у заяві російського МЗС. Місяць тому в Москві було знищено унікальний газетний фонд Бібліотеки української літератури. Сама вона вже тривалий час є об"єктом нападок тамтешніх шовіністів. "Вимагаємо захистити бібліотеку, що так багато зробила для збереження й зміцнення культурних зв"язків між народами України й Росії від агресивних недоброзичливців", — писали раніше її співробітники президенту Путіну. Захистив. Призначили нову директорку, яка не знає ані української мови чи літератури, ані культури. Вона й вивезла бібліотечні газети. Так що курс справді неухильний. Який був 300 років тому, такий і залишився.

×