— Якщо не буду терпіти біль, мене відправлять додому. Маю трьох сестричок. Батьків держава оштрафувала, бо вони народили багато дітей, а тепер не можуть їх прогодувати, — каже китаянка 10-річна Мао Вей. — Коли мене забирали в гімнастичну школу, мама плакала, але казала: "Ти наша надія. Можеш забезпечити нам безтурботну старість".
Мао Вей навчається у гімнастичному класі рекреаційного центру в китайському місті Фучжоу. З дому поїхала 5-річною. У закладі понад 30 дітей до 12 років.
— Дуже не люблю розтяжку, коли лягаєш на бік, одну ногу прив'язують до лави, а другу закидають за голову. Так треба мінімум 5 хвилин протриматися. Плачу, але терплю, — продовжує Мао Вей.
Юні гімнасти тренуються по 8 год. на день шість днів на тиждень. Також опановують звичайну шкільну програму. Канікул немає. У таких спортивних центрах по всій країні готують команду, яка виступатиме на Олімпіаді 2020-го.
— Ми відбираємо 10 мільйонів дітей, — говорить тренер Зу Бао, 41 рік. — За кілька років залишаються 100 найкращих. Так формуємо збірну з гімнастики — 10 китайців, яких можна зав'язати у вузлик.
Щодня учнів кладуть спиною на тонку поперечину біля стіни. Ноги тягне донизу один із учнів, а вчитель тисне на тулуб так, щоб гімнаст руками торкнувся п'ят.
Дітей, що захворіли, відправляють додому. Хто отримав травму, до повноліття перебуває на державному забезпеченні.
— Я займалася гімнастикою з 7 років. Тепер увесь час болить спина, — розповідає колишня гімнастка, 12-разова чемпіонка СРСР киянка Стела Захарова, 48 років. — Але вважаю, що спорт усе-таки приніс мені більше користі: маю гарну фігуру, поставу й чудово виглядаю. Починати тренування раджу із 3 років. Але жорсткі вправи в ранньому дитинстві робити не можна. Якщо тренер починає вимагати забагато, треба від нього тікати.
— Маю клієнтку, яка колись займалася гімнастикою, — говорить київський масажист Кирило Чалий. — Щотижня роблю їй масаж, щоби розслабити м'язи спини й утамувати біль. Але вистачає ненадовго, бо в гімнастів найчастіше прямий хребет. А за фізіологією повинен мати кілька природних вигинів. Зникає природна амортизація. Кожен крок віддається в голові, тому часто бувають мігрені.
— За 25 років своєї діяльності не чув, щоб цирк або спорт зашкодив дитині, — розказує власник мережі цирків 38-річний Микола Кобзов. — Один 10-річний хлопчик потрапив був під поїзд, і йому відрізало ногу. Зараз бере участь у параолімпійських змаганнях і на одній лижі спускається з найвищих гір у світі. Свою меншу доньку я віддав на художню гімнастику у 5 років. Більшість 4-річними йдуть. Тягнули дітей там, гнули, як хотіли — і нічого страшного. Єдине, що акробати трошки менші на зріст — сальто призупиняють ріст кісток.
2 
1
Коментарі
1