Із чаю кенійці варять суп

Нічні заморозки в Кенії знищили майже весь урожай зеленого чаю на плантаціях поблизу міста Найробі. Чай тут вирощують на експорт у Канаду, Німеччину, Голландію.

— Це були найсильніші заморозки в Кенії за останні десятиліття, — говорить директор агентства з чайного розвитку Альфред Няги. — Сльози навертаються, коли дивлюся на зіпсовані 20 мільйонів кілограмів чаю. За них ми могли б виручити мільярд кенійських шилінгів — це 11,5 мільйона доларів. Найгірше, що чайні кущі будуть відновлюватися три-чотири місяці. Увесь цей час ми не матимемо прибутку, тисячі людей залишаться без роботи.

У Кенію чай завезли англійці в XІХ ст., коли мали тут свою колонію. Під час війни за незалежність були знищені майже всі чайні плантації. 1964-го, після проголошення незалежності, вожді племен почали агітувати селян засаджувати землі чайними кущами. Через часті похолодання чай був середньої та низької якості, ціна була вдвічі меншою за цейлонський чи індійський. Згодом чайні плантації почали висаджувати в горах, на 1,2-1,5 км над рівнем моря. Такий чай уже мав тонкий аромат і ніжний смак.

— Учені Кенії нещодавно винайшли фіолетовий чай, — говорить Альфред Няги. — Він стійкий до заморозків і посухи. Ціна його вища, ніж найдорожчого зеленого. Якщо звичайні зелені листки скуповують у фермерів по півдолара за кілограм, то фіолетові коштують не менш як 2 долари. Такий чай має більше антиоксидантів, тому ним зацікавилися косметичні фірми. І колір його гарний — темно-бузковий. Думаю, що найближчим часом він стане наймоднішим чаєм у світі.

У Кенії місцеві використовують чай як ліки.

— Бабуся розказувала, що спочатку в селі ніхто не знав, для чого садять ті кущі, — говорить кенієць Кекені Маатаи, 38 років. — Думали, що це — новий тютюн. Але чоловікам не сподобалося його курити. А потім бабки стали давати листя вагітним, щоб ті не блювали. Товкли паростки і прикладали до голови, коли болить. При виразці на тілі треба пожувати листя і прикласти зі слиною до шкіри. Ми й зараз так лікуємося. Жінки, які займаються магією, навчилися гадати на завареному чаї, як на кавовій гущі. Просять клієнта принести улюблену чашку чи стакан, заварюють у ній чай, дають випити. Потім перевертають посудину. По тому, як розташувалися чаїнки на стінках, розказують долю людини.

У Кенії люблять піну із чаю. Для цього міцно заварюють і додають багато цукру.

— Це називається аттая, — говорить Адхиамбо Онгер із села Еноосаене. — Цей напій можна приготувати з чорного або зеленого чаю. Засипають у літровий металевий чайник п'ять великих ложок заварки, стільки ж листя сухої м'яти і вдвічі більше цукру. Заливають холодною водою і доводять до кипіння. Заварений чай розливають у склянки. Лити треба тонкою цівкою із висоти. Тоді напій піниться. Воду, яка залишається в стаканах, знову виливають у чайник і розливають. У склянках має залишитися густа піна. Їмо ложками. Чула, що в деяких селах чай варять, як суп. Кидають до нього маніоку, м'ясо, солять. Або ж перетирають чайне листя на порошок і кладуть у страви як приправу.

×