— Недавно зателефонували знайомим українцям у місті Сурман. Вони медики. Говорять, що не тікатимуть з Лівії, доки під їхній будинок не під'їдуть танки. Чекатимуть і молитимуться, щоби переміг Каддафі, — розповідає киянка Лідія Камінська, 48 років. У лютому повернулася до Києва з лівійської столиці Триполі. З 1993-го її чоловік працював там лікарем в одній із клінік.
— Уранці прокинулися від шуму, — згадує останній день у Лівії. — Виглядаю у вікно: біля будинку четверо хлопців стукають по капоту чужої машини металевими дрючками і битками. Машина та належала єгиптянину, який у нашому будинку винаймав квартиру. Господар вибіг. Хлопці почали йому погрожувати. Забрали у нього ключі, сіли і поїхали. Того ж дня почалися заворушення. Повстанці спалили поліцейські дільниці й банки. Багато наших зберігали в банках зарплату за півтора року роботи.
Після цього Лідія Камінська вирішила повертатися в Україну.
— Я злякалася. З чоловіком залишили все, що надбали, у квартирі й поїхали в аеропорт. Ні розрахунку, ні відпускних із лікарні не забрали. Нам обіцяли, що коли повернемося, зможемо отримати зароблене.
Громадянська війна у країні не вщухає. 19 березня почали операцію "Одіссея. Світанок" проти Лівії. Перших ударів по лівійських військових базах завдала Франція близько 20.00, за кілька годин США випустили 110 ракет. Британія обстрілювала з підводних човнів.
Пізніше до них долучилися Канада й Італія, згодом Катар — перша арабська держава, що виступила проти Каддафі. Західна коаліція у такий спосіб хоче припинити громадянську війну між прихильниками лідера революції Муаммара Каддафі й опозицією. Після дводенних бомбардувань армія Каддафі заявила, що припиняє вогонь. У середу в Триполі лунали вибухи. Інтернету немає. З перебоями працює телефонний зв'язок. Лівійських повстанців підтримав держдепартамент США, який заявив, що надасть їм зброю.
Президент США Барак Обама, британський прем'єр-міністр Девід Кемерон і французький президент Ніколя Саркозі провели телефонні переговори. Намагалися домовитися, хто керуватиме кампанією проти Лівії замість Штатів. Кажуть, керівництво передали НАТО.
22 березня лівійський президент 68-річний Муаммар Каддафі вперше за час бомбардувань звернувся до народу. Промова на телебаченні тривала 3 хв. Виступав на тлі свого напівзруйнованого будинку. Заявив, що воюватиме до кінця:
— Ми не здамося. Переможемо за будь-яку ціну. Ми готові до війни, тривалої чи короткої. Я буду тут — у своєму домі, в своєму шатрі з вами.
Лівійська влада стверджує, що за час бомбардувань загинули 60 мирних жителів. Здебільшого діти, жінки і священнослужителі. Захід це заперечує. За чутками, від бомб дістав поранення син Каддафі 32-річний Хаміа і нібито помер в одній із лікарень Триполі.
США заявляють, що Муаммар шукає виходів, аби втекти з країни. Кажуть, він володіє нерухомістю в Нью-Йорку та Лондоні. Гроші тримає у банках Британії та Швейцарії. Має золота на $6,5 млрд.
— Два роки тому Кадаффі взявся за розбудову лікарень у Лівії, — згадує Лідія Камінська. — Обставив їх новим обладнанням. Якщо лівійців не задовольняло лікування в них у країні, збирали довідки й летіли в іншу. Держава оплачувала лікування за кордоном. Багато лівійців мають хвороби очей, тому їздили в очні клініки Києва й Одеси.
Взагалі ж лівійці не люблять працювати руками. Країна на восьмому місті у світі із запасів нафти. Вважають, що мають її, тому не відчувають потреби ні в чому. Всі стали бізнесменами. У кожного є магазинчики, кіоски.
Лівієць Мохаммед Алнелі, 33 роки, що зараз живе у канадському місті Сент-Джон. Додзвонитися до родичів не може.
— У мене батьки, брати і сестри живуть на сході у Бенгазі. Дружина також родом звідти, — каже. — Щодня плачемо. Жінка всі очі виплакала. У сотнях облич, що блимають у стрічці новин, намагаємося впізнати когось.
3 
1
Коментарі
1