— Подруга в університетській їдальні змусила мене піднести виделку з їжею до рота. Та коли я побачила, що на виделці не картопля, у мене почалася паніка. Скочила з-за столу і почала махати руками. Виделка впала на підлогу, — розповідає британка 23-річна Клер Джонс.
Вона боїться їсти бодай щось, крім картоплі в мундирах, сиру чедер і капустяного салату. Коли бачить інші страви, починає тривожитися. За майже 20 років вона спожила понад 13 тис. кг бульби. Картоплю запікає в духовці, варить, смажить, інколи готує на парі. Шкірку при цьому не знімає.
— Мені вже в печінках ця картопля, але не можу ніяк зупинитися. Почуваюся хворою. Імунна система на нулі. Відчуваю сильну втому і дратівливість, — каже Клер.
Згадує, харчові розлади у неї почалися у 2-річному віці. Дівчинка вередувала, коли мати давала їй кашу чи овочі. Їла лише картоплю в шкуринці. Спочатку це вважали дитячою примхою.
— Коли мені було 5 років, зламала ногу. Лежала у лікарні. Я відмовлялася їсти те, що мені давали у тамтешній їдальні. Мама мусила щодня носити мені картоплю в мундирах.
Раз на рік на іменини мати купує торта, якого Клер жодного разу не скуштувала.
— На мій 21-й день народження мама принесла гігантський кекс. Заплатила шалені гроші — 50 фунтів (606 грн. — "ГПУ"). Трохи образилася, коли я відмовилася з'їсти хоча б шматочок, — каже дочка.
Має старшого на чотири роки брата Гленна. Він ніколи не зазнавав проблем із харчуванням.
3 
1
Коментарі