На щастя чи ні, але мені вже не 18. А синові моєму далеко до 18-ти. І батьки мої здорові. Тобто, якщо приміряти тільки на себе, то останні ініціативи російського міністерства оборони мені глибоко байдужі.
Але я приміряв і на інших. Наприклад, на хлопця, у якого батьки — пенсіонери. Або ще гірше — інваліди. І хлопцеві 18 років. Він їх утримує й доглядає за ними. Де він опиниться наступної весни? Відповім — у російській армії! Саме цього прагнуть військові. Вони просять Держдуму скасувати відстрочки від армії для дітей пенсіонерів і тих, хто доглядає за родичами-інвалідами (а заразом для сільських учителів та аспірантів). Якщо Дума погодиться, два роки ці хлопці віддадуть не батькам, а армії. Або три з половиною: міноборони великодушно обіцяє цим призовникам можливість вибрати альтернативну службу.
Навіщо забирати хлопця від хворих родичів, щоб він доглядав за іншими хворими?
Куди зазвичай направляють "альтернативників"? За мізерну зарплату вони працюють на будівництвах, військових заводах, часто — санітарами в будинках-інтернатах, лікарнях. Навіщо ж забирати хлопця з дому від хворих родичів, щоб він доглядав за іншими хворими? Хто в цей час буде дивитися за його батьками? Зрештою, якщо військове керівництво готове відпустити цих людей на альтернативну службу, значить, вони не особливо потрібні в армії? Тоді навіщо за ними ганятися?
Нещодавно з міністром оборони Росії я літав по Північному Кавказу. Пересувалися на трьох вертольотах. Припущу — це були найкращі вертольоти, які тільки змогли знайти на всьому Кавказі. Перед третім перельотом один із них залишився на землі — не заводився двигун... У російських військових зараз багато грошей — їхній бюджет з кожним роком збільшується. Добре б іще навчитися витрачати ефективно ці кошти, а не ставити боєздатність армії в залежність лише від того, скількох 18-річних пацанів удалося постригти "під нуль".
3 
1
Коментарі