Захід програв битву за Сирію

Перед початком війни в Сирії Башар Асад проводив у країні реформи і планував укласти угоду про асоціацію з ЄС, каже в інтерв'ю Gazeta.ua міжнародник Ілія Куса.

Недавня воєнна операція західної коаліції в Сирії – це адекватна відповідь на застосування хімічної зброї президентом Башаром Асадом?

-Було три варіанти. Перший – збільшити санкції, постачання зброї антиурядовим силам і закрити на цьому тему. Так зробив у 2013-му Барак Обама. Другий варіант - це обмежені ракетні точкові обстріли, які не зачепили б російську та іранську інфраструктуру на території Сирії. Його ми й побачили - вражені 5 цілей, на яких начебто виготовляють хімічну зброю. Так кожна зі сторін зберегла обличчя. Реалізували найкращий варіант для всіх.

Міг бути ще третій – масштабна воєнна операція зі знищенням військової інфраструктури Сирії і можливим усуненням Башара Асада з посади.

 

Чому до цього не вдалися?

- Якби західна коаліція знищила сирійський уряд, постало би перше питання – кого призначити замість Башара Асада, щоб він мав легітимність? Як на це відреагували б інші гравці - Росія, Іран? Війна з ними завершилася б глобальним конфліктом.

Ні Захід, ні Росія, ні Іран не розв'яжуть Третю світову війну за Сирію.

Це більше громадянська війна чи конфлікт між Вашингтоном і Москвою?

- Це гібридна війна поміж Саудівською Аравією (підтримує сили опозиції у сирійській війні. - Gazeta.ua) та Іраном (на боці режиму Башара Асада. - Gazeta.ua), у яку з 2011-го року втягнулися чимало тих, хто претендує на регіональне лідерство на Близькому Сході і глобальних держав. Це Росія, Китай, США, Євросоюз.

Це не повністю громадянська війна - воюють не лише сирійці. Чимало іноземців приїхали в Сирію воювати за ідею або за гроші. В одній лише "Ісламській державі" таких понад 50%. Як на Донбасі, де багато росіян воюють у складі ДНР і ЛНР за гроші чи просто через фанатизм до "русского мира".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали фото терориста ДНР, який знайшов свою смерть у Сирії

Тому в Сирії - регіональна війна з елементами громадянської. Релігійний фактор у ній - конфлікт поміж шиїтами і сунітами – переоцінюють. Його вага - міф, як мовного - в українській війні.

Якою Сирія була до війни?

- Це світська арабська країна, більшість сирійців – мусульмани-суніти. Влада клану Асадів тримається на двох опорах. Перше – це релігійні меншини. У сирійської влади, починаючи із 1970-го року, коли її отримав батько Башара Асада - Хафез Асад – завжди були гарні відносини з етнорелігійними меншинами. З друзами, християнами, шиїтами, вірменами. Башар Асад є представником алавітів - теж релігійна меншина ісламської течії у шиїзмі.

Друга опора сирійської влади – альянс із сунітами. Всім було зрозуміло, що утримувати владу у Сирії без підтримки сунітів, тобто більшості населення, неможливо. Тому Асад домовився про розподілення влади. Більшість ключових посад отримали суніти - начальники спецслужб і Генштабу, прем'єр-міністр, міністр оборони. Це давало стабільність сирійському політичному класу.

Так само не було проблем поміж шиїтами і сунітами серед самого населення.

Сирія – це не демократія, тим більше у західному сенсі цього слова. Люди звикли до авторитаризму. Історично так склалося, що країною має керувати сильна харизматична особистість, яка триматиме все в кулаку і буде гарантом домовленостей, які зшивають країну. Багато близькосхідних і африканських держав утворили штучно після Першої світової війни. Тоді британці і французи, як під лінійку, намалювали кордони і розподілили сфери впливу поміж собою. Коли створювали Сирію, Ірак, Йорданію, не дуже зважали, де і який народ живе.

Цим самим заклали фундамент для майбутнього конфлікту?

- Щоб утримувати такі держави, були потрібна сильні і авторитарні особистості. По-іншому – неможливо. У Лівії Муамар Каддафі, якого вбили у 2011-му, був гарантом стабільності і ланкою комунікації між різними племенами в одній державі. Як його не стало, країна розвалилася. В Іраку 2003-го американці прибрали Саддама Хусейна, розпустили армію і партію влади – все, що забезпечувало систему соціальних ліфтів. Країна досі нестабільна.

Сирія – авторитарна країна з високим рівнем корупції. Але була однією з найбільш успішних серед близькосхідних на 2011-ий рік. Перед початком протестів ЄС мав укласти з Сирією угоду про асоціацію. Коли Башар Асад став президентом, почав прозахідну політику, відкрив країну для інвесторів, створив фондову біржу, вів переговори із ЄС і реформи, хоч і повільні.

Чому ж тоді сирійці вийшли на протести у 2011-му?

- Цей конфлікт позиціонували як боротьбу демократії з диктатурою на хвилі Арабської весни, яка тоді прокотилася регіоном. Але Арабська весна – це не протести демократії проти диктатури, а боротьба між двома основними традиційними політичними опонентами Близького Сходу. Це ісламістська форма правління проти світської. Остання завжди уособлена представниками армії, перша – ісламських політичних рухів.

У Сирії людям не подобався повільний хід реформ, корупція, зовнішнє втручання регіональних країн. Ті почали накачувати країну зброєю, грошима, тому ситуація вийшла з-під контролю.

Третя причина – через посуху 2010-го року врожай було втрачено. Чимало селян, які більш уразливі до пропаганди, переїхали до околиць великих міст. Для них ісламістська модель була зрозуміла через їхню набожність. Місто Дума, у Східній Гуті під Дамаском, де нещодавно йшли бої, - вважалося оплотом консервативних сил. Саме з цих районів почалися масові збройні повстання під приводом місцевих проповідників-радикалів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наступного разу коаліція може завдати удару по російських об'єктах - Семиволос

На перші протести у лютому-березні справді люди вийшли на хвилі Арабської весни. Але тоді Башар Асад пішов їм назустріч. Він скасував надзвичайний стан, який діяв з 1963-го року, відправив у відставку уряд, змінив Конституцію, випустив політв'язнів. Протести пішли на спад. Відновилися через місяць. Але це вже були збройні повстання саме представників ісламістських течій.

 

Регіональні країни почали підтримувати різні сторони конфлікту, накачали країну зброєю. Почалась повномасштабна війна, яка з кожним роком посилювалася. Відкрилися всі кордони. Найдовший кордон Сирія має з Туреччиною на півночі. Турки закривали очі на те, що там відбувалося. Терористи "Ісламської держави" почали проникати через відкритий кордон з Іраком.

Чому в Україні неможливий мир на Сході? Бо там відкритий кордон із Росією, через який Москва перекидає зброю і танки.

Асад не просив США і ЄС захистити його?

- Ці країни зробили ставку на антиурядові угрупування. Почали їм давати гроші, постачати зброю. До 2013-го року думали, що зможуть скинути Асада. Були успішні моделі Тунісу, коли президент втік і перемогла революція, Лівії, Єгипту.

Із посади Асад теж не міг піти. Протести у Сирії були найменшими серед всіх країн Близького Сходу. Будь-який арабський лідер тримається на внутрішній легітимності. Асада підтримувала більшість населення.

Яку позицію зайняла Туреччина?

- У Асада з Реджепом Ердоганом були дуже добрі стосунки до 2011-го року. Вони навіть дружили родинами. А потім президент Туреччини підтримав антиурядові угруповання, бо йому було вигідно встановити у Сирії повністю сунітську владу. Такий же інтерес був у Саудівської Аравії, у Катару, ОАЕ, Ізраїлю. Для США Асад був останнім союзником Ірану на Близькому Сході і останнім великим союзником Росії. Якби американці прибрали Асада, то РФ втратила б свою військову базу в Латакії і доступ до всього Середземного моря. У неї лишився б лише Чорноморський флот в Криму.

Асад схожий на близькосхідних диктаторів, наприклад, на Саддама Хусейна.

- Він класичний авторитарний правитель. Але Башар не знищував десятки тисяч курдів, як це робив Хусейн. До війни був молодим реформатором-автократом, який орієнтувався на Захід. Зараз більше залежний від Росії й Ірану. Не думаю, що вони дадуть йому переорієнтуватися.

Хто застосовує хімічну зброю у Сирії – Асад, Росія чи Іран?

- Асад не міг віддати наказ застосовувати хімічну зброю проти власного населення. Який в цьому сенс? Це ж схоже на самогубство. Бо ставить країну на межу військової інтервенції з боку США. Навіщо це робити? По-друге, це не несе жодного воєнного ефекту. Хімзброю використовують як перевагу у битві. Коли її застосували у місті Дума 7 квітня, сирійська армія перемагала у боях. Якраз ішли мирні переговори з бойовиками, щоб евакуювати їх на північ. Де логіка? До того ж у Думі загинули лише цивільні. Навіщо труїти людей? Щоб ще більше відштовхнути їх від себе?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські пропагандисти замість хіматаки в Сирії показали кадри з фільму

Хімію могли застосувати самі бойовики, щоб змусити Захід вдарити по Асаду. Зрештою, раніше ООН визнавала, що вони мають всі можливості виробляти хімічні отруйні речовини.

Чим сирійці займалися до війни?

- Сирія була однією з найбільш динамічних країн у плані економічного розвитку. Середні зарплати - на рівні $500. Досить розвинута інфраструктура. Було чимало європейських інвестицій, автомобільний заводів, амбітні плани щодо туризму. Але так потужно Сирія почала відкриватися у 2000-му, коли до влади прийшов Башар Асад. Доти вона була закритою соціалістичною країною.

До речі, Україна для Сирії була дуже важливим торговим партнером. У 2009-му Україна зайняла перше місце у загальному сирійському імпорті. Сирійці купували переважно українську сільськогосподарську продукцію.

Зараз інфраструктура майже зруйнована. Реконструкція триватиме років 20. Та життя триває: люди ходять на роботу, отримують зарплатню. З часу конфлікту виїхали 5 млн сирійців. Більшість у Туреччину і Ліван. Залишилось десь із 12 млн.

Мир можливий?

- Хіба що переформатують політичну систему, яка влаштує Туреччину, Ізраїль, Росію і частково США та Іран. Зараз єдиною перешкодою для того, щоб стабілізувати ситуацію в більшості провінцій є укладення угоди між Дамаском і сирійськими курдами. Якщо це вдасться зробити – можна говорити, що почалося мирне врегулювання. Це дві найбільші військові сили в Сирії. Інші учасники конфлікту вплив втратили, їх зачищають.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США можуть залишити в Середземному морі авіаносець, щоб контролювати Росію

Через міграційну кризу європейські країни припинили активну підтримку антиурядових угруповань. США в принципі погоджуються, щоб Асад залишився при владі. У них нема йому альтернативи. Також зрозуміли, до влади у Дамаску можуть прийти терористи – це буде повна катастрофа.

Загалом, стабілізація Сирії – це питання двох років. Зараз йдуть торги – на яких умовах це зробити, щоб при тому ніхто не визнав поразку, усі зберегли обличчя.

Хто ж переможе у сирійській війні?

- Росія та Іран отримали тактичну перемогу у війні в Сирії. Саудівсько-катарський блок і США програли. Але чи отримають вони стратегічну перемогу – це вже питання наступних років 5-6.

Існує думка, що Путін затіяв сирійську кампанію, аби "виторгувати" у Заходу Україну.

- Україна для нього – набагато цінніша за Сирію. Крим – це значно сакральніша річ, аніж Пальміра.

Путін втрутився до Сирії, бо хотів розширити свою близькосхідну політику, захистити свої останні позиції у регіоні, закріпити за РФ статус глобальної держави через покращення іміджу серед арабів, відновити контакти з різними гравцями на Близькому Сході, розширити впливу на регіональні ринки торгівлі зброєю, нафтою і газом. Україна і торги за Крим тут ні до чого.

Звісно, чим глибше Росія грузне у війні в Сирії, тим більше витрачає ресурсів - для України це добре у стратегічній перспективі. Але порівняно з Україною, Росія витрачає на Сирію не так багато грошей (Донбас обходиться РФ приблизно у $6 млрд щорічно, операція у Сирії - $3 млрд, за підрахунками економістів. - Gazeta.ua).

×