"Розстріли казахів можуть призвести до громадянської війни" - політолог

9

Це була відповідь на дії влади, яка вдвічі підвищила ціну на скраплений газ з нового року. Його використовують у країні практично у всіх авто. Для багатьох казахів це досить суттєва стаття сімейного бюджету.

Влада віддала питання ціноутворення в руки ринку, на якому панує монополіст, і ціна різко зросла. Її відразу повернули на рівень перед підвищенням, навіть нижче за попередню ціну, але ситуації це вже не вирішило.

Влада припустилася помилки – не провела інформаційної кампанії, не підготувала населення до змін, не пояснила, не піднімала ціну поетапно, не забезпечила кроків щодо зниження негативного ефекту для соціально-уражених верств населення.

Невдоволення непомітно накопичилося тривалий час. На нього накладалося багато факторів. Приміром, високий рівень корупції серед чиновників та найвищого керівництва країни.

По-друге, сім'я фактичного глави країни Назарбаєва має значний контроль над великою часткою бізнесу в нафтогазовій сфері, через яку йде дві третини прибутку країни.

По-третє, склалася ситуація "півтора-влади" – країною керує Назарбаєв за спиною президента Токаєва, але ні за що не відповідає. При цьому президент і уряд несуть відповідальність за соціально-економічну ситуацію, хоча не мають повноважень, щоб щось змінити.

По-четверте, 10 років тому жорстоко придушили протести у Мангістауській області. У 2011 році акції працівників державної нафтогазової компанії на заході країни вилилися у великі заворушення у місті Жанаозені. 16 грудня протест розстріляли. Загинули 15 людей, сотні поранили та заарештували. Акцію влада намагалася замовчати, стерти з суспільної пам'яті. Образа та невдоволення кристалізувалося роками. Цього разу протести розпочалися з того ж міста. Ця область на заході вважається найбільш громадсько-політично активною, там народжуються протести. І це далеко не всі приводи для наростання невдоволення, якому не було куди вийти.

Наприклад, на роботу в нафтогазовому секторі державні компанії часто брали іноземних працівників замість місцевих. Бо ними легше керувати, звільнити, не виступатимуть проти. Це на тлі безробіття серед самих казахів.

Два роки тому влада перейшла на плаваючий курс тенге. Це нормально, з погляду ринкової економіки. Проте негативно вплинуло на рівень життя казахів, бо влада не компенсувала втрати через знецінення національної валюти для менш заможних верств. Корумпованість і перекладення економічних проблем на плечі населення протягом років створювали ґрунт для накопичення невдоволення.Події в Казахстані мають значення для регіону, для країн Центральної Азії. Демократизація та успіх сприятимуть подібним змінам у сусідів. І навпаки - провал казахів стане прикладом для інших.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У найбільшому місті Казахстану триває зачистка: десятки жертв

Серед найбільших шансів, по-перше, звільнення від сім'ї Назарбаєвих та відновлення діалогу з населенням.

 

По-друге, є перспектива політичних реформ. Для цього потрібен дозвіл на повернення до країни опозиції з вигнання та гарантії безпеки для них. Також потрібен дозвіл на реєстрацію та діяльність опозиційних партій, оголошення дати дострокових парламентських виборів і допущення до них опозиції.

Президент Токаєв міг би залишатися на посаді до демократичного обрання нового глави держави для забезпечення стабільності та керованості перехідного процесу.

Серед найбільших ризиків насамперед втручання Москви, нав'язування Казахстану російської військової присутності. Або ще гірше, захоплення північних територій під надуманим приводом нібито захисту російськомовного населення. Перший з цих двох сценаріїв реалізували – Токаєв звернувся до ОДКБ за допомогою. Де факто – до Москви.

По-друге, перехоплення протестного порядку денного сумнівними опортуністськими тіньовими фігурами або групами, для яких пріоритетом є переділ власності та активів на свою користь. Цей сценарій бачили у Киргизстані. Популізм за слабкої демократії – не менше зло, ніж авторитарна влада. Часто у нас є і те, й інше в одному флаконі.

Розстріл учасників може призвести до громадянської війни. Також є ризик, що якщо Токаєв отримає повний контроль над владою, і більше підіграватиме Москві, віддаючи Казахстан на відкуп, у манері Лукашенка.

Позитивний сценарій передбачає, що в країну допустять опозицію, яка зараз перебуває у в'язницях чи за кордоном. Що їм дозволять створити партії, допустять до виборів, до уряду. Зараз усі політики, уряд і парламент – кишенькові, з усім погоджуються з президентом та Назарбаєвим. Подібно до того, як у Росії.

Поки протести мають стихійний характер, ніхто не координує, немає центру, нема з ким вести переговори. Це ризик, який завжди існує в зачищеному політичному полі автократії.

Протестна хвиля також може винести на гору популістів, бо немає лідерів, які здатні очолити процес, перевести протести у конструктивне русло. Потрібен діалог, щоб повернути процес у цивілізоване русло. Найкращий вихід для Казахстану був би перехід до певного типу демократії з діалогом у правовому полі. Щоб від імені незадоволених могли виступати опозиційні політики та пропонувати у поточному режимі вирішення проблем цих груп населення. Щоб ситуація не сягала критичної.Це один із найбільших ризиків і небезпек. У Москві тривалий час були незадоволені зовнішньою політикою Казахстану і хотіли б скоригувати її на більш вигідну собі. Тому не виключаю спроби скористатися ситуацією або використати її на свою користь.

Назарбаєв намагався маневрувати між інтересами США, Китаю, і Росії та Туреччини в регіоні. Тому Москва хотіла б посадити в країні когось більш прихильного до себе, щоб виконував забаганки Кремля.

Є ризик того, що Москва може розпочати військову агресію на півночі Казахстану, користуючись умовами ОДКБ чи захистом прав російськомовного населення. Якщо буде сильне протистояння, розбалансованість влади, російські війська чи "зелені чоловічки", можуть окупувати північні регіони, де багато російськомовних.

Казахи насторожено ставляться до Росії і не дуже хочуть її бачити в себе. Останніми роками посилилася казахізація країни, алфавіт переклали з кирилиці на латиницю, запровадили всюди магазинах й у публічному просторі казахську мову.

Зараз важко сказати, чи має якась частина політиків при владі чи опозиції проросійські погляди, бо публічна політика в країні тільки імітується, а парламент – ручний. Але син Токаєв має бізнес у Росії. Можливо, він дещо проросійський. Те саме можемо говорити про частину чиновників держапарату та великого бізнесу.

 

Сам Назарбаєв та еліта Казахстану не хотіли б білоруського сценарію "єдиної держави" з Росією та перетворення на маріонетку Москви. Казахстан намагався зберігати багатовекторність у своїй зовнішній політиці. З одного боку, не дратувати Путіна. З іншого боку, налагодити союз із Туреччиною, беручи участь в організації тюркомовних країн. Казахстан навіть намагався створити союз із Туреччиною, розвиває активну співпрацю з нею у військовій сфері. Це дратує Москву.

США активно ведуть бізнес у нафтогазовій сфері. Американці – найбільші інвестори у галузі. Там багато американських та британських компаній. Тому Америка має свої інтереси. Штати відіграватимуть роль у можливих майбутніх подіях.

Китай є найбільшим економічним партнером Казахстану, великим інвестором, найбільшим торговим партнером. Водночас є напруга між країнами. Казахська влада ухвалила закон про заборону іноземцям, насамперед, китайцям купувати або орендувати землю в Казахстані, але ті оминають заборони, будують бізнес.

Крім цього, в Казахстані є велика частка споріднених до казахів мусульман-уйгурів (народ тюркського походження, щодо якого влада Китаю веде геноцид, щоб їх насильно асимілювати. – Gazeta.ua). Також у КНР живе багато казахів біля кордонів із Казахстаном, щодо яких Пекін теж проводить жорстку асиміляцію. У 1930-х, коли в Казахстані був голод, як і в Україні, багато казахів переселилися туди і осіли. У 1959-1960 роках вони пережили голод у Китаї.

У разі посилення впливу Москви на казахське керівництво для України може бути удар по її ділових та торгових відносинах з Казахстаном. Через нестабільність можуть виникнути проблеми з доставкою товарів із Китаю. Також при посиленні впливу Москви вона може взяти під контроль Казахстан і його нафтогазові ресурси, приєднати країну до своєї політики шантажу Європи шляхом маніпулювання постачання газу.

З іншого боку, якщо розпочнеться перехід до демократії, це призведе до покращення відносин з Україною. Оскільки опозиція, яка зараз перебуває у вигнанні, налаштована прозахідно. Демократизація Казахстану стала б добрим прикладом для наслідування у країнах Центральної Азії.