Путін отримує те, що хоче - менше уваги і зброї для України

Думки на сайті The New York Times директорки Євразійської програми нерозповсюдження ядерної зброї в Центрі досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна в Монтереї, США, Ханни Нотте

Поки Ізраїль і ХАМАС вступають у війну, Росія тут була скоріше незначним гравцем, ніж головною дійовою особою. Немає жодних доказів, що Москва безпосередньо сприяла жорстокому нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня, попри деякі припущення. У дипломатичному плані Кремль теж мав невелике значення.

Минулий тиждень показав його периферійний статус. У той час як президент Джо Байден їздив до Ізраїлю в рамках інтенсивної човникової дипломатії США на Близькому Сході, Володимир Путін, чекаючи майже 10 днів, щоб віддати перевагу телефонному дзвінку прем'єр-міністру Ізраїлю Беньяміну Нетаньяху, замість цього попрямував до Пекіна. В ООН російські офіційні особи скаржилися на жертви серед мирного населення під час війни та наполягали на гуманітарному припиненні вогню.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Москва кілька разів програла битву за Україну" - Євген Глібовицький

Не маючи важелів впливу на сторони конфлікту, Москва не може організувати звільнення заручників ХАМАСу чи забезпечити гуманітарні коридори, не кажучи вже про припинення бойових дій.

Проте, попри свій обмежений вплив, Росія стає головним бенефіціаром війни. З мінімальними зусиллями Москва пожинає плоди регіонального хаосу, який загрожує ізраїльтянам і палестинцям спустошенням. У трьох ключових сферах, а саме її війна проти України, задуми на Близькому Сході та глобальна війна наративів із західними державами, Росія може виграти від затяжного конфлікту. Не роблячи багато, Путін отримує те, що хоче.

По-перше, події в Газі відволікають західних політиків і громадськість від війни в Україні. Ведучи жорстокий контрнаступ, терплячи невпинне російське бомбардування, Україна тепер має ділитися увагою з Ізраїлем і палестинцями. Побоювання, що західні суспільства почали страждати від "втоми від України", були реальними ще до 7 жовтня, і продовжують зростати після.

Для Росії це може дати деякий бажаний перепочинок від постійного уваги до її злочинів проти України. Минулого тижня всі погляди були спрямовані на Газу, а смертоносний російський ракетний обстріл Запоріжжя залишився поза увагою.

Якщо уваги ЗМІ бракує, то боєприпасів теж. Байден пообіцяв, що США можуть підтримати потреби безпеки Ізраїлю та України, і просить у Конгресу $105 млрд екстреного фінансування для їх задоволення. Але Ізраїлю з часом може знадобитися зброя, якої зараз бракує Україні, включаючи бойові дрони та артилерійські снаряди. Потрапивши у війну на виснаження, яку вона власноруч створила, Росія, мабуть, насолоджується появою нового і складного для США конфлікту, який виснажує сили її супротивників.

Більше того, війна в Газі загрожує відкласти, якщо не зірвати, зусилля Байдена нормалізувати відносини між Ізраїлем і Саудівською Аравією. Ще до цього місяця перед Вашингтоном виникло складне завдання узгодити різні вимоги сторін, пов'язані з гарантіями безпеки США, цивільною ядерною програмою саудитів та долею палестинців. Новий цикл насильства загрожує цій ініціативі.

Це подобається Москві. Вона розглядала Угоди Авраама, низку домовленостей між Ізраїлем і арабськими державами, укладених у 2020 році як американський проєкт, який відсуває Росію на другий план.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Інколи Офіс президента шкодить міжнародній політиці" - Володимир Огризко

Ці угоди проклали шлях до можливої нормалізації відносин ізраїльтян із саудитами. Хиткість майбутнього цих домовленостей дає РФ більше, ніж чисте задоволення дивитися за боротьбою Америки. Кремль має власні плани ядерної співпраці з Саудівською Аравією, і сподівається перешкодити розвитку арабо-ізраїльського оборонного партнерства проти Ірану, дедалі тіснішого партнера РФ.

Але найбільший виграш Росія може отримати перед судом світової громадської думки. Кремль відмовився назвати атаку 7 жовтня "тероризмом" і звинуватив в ескалації політичні помилки Заходу. Це зближує РФ з настроями в більшій частині Близького Сходу. За банальністю про мир, заклики до захисту всіх цивільних і визнання права Ізраїлю на самооборону, що вимальовуються за банальністю слів про мир, Москва натякає на свою пропалестинську позицію. У висвітленні російських ЗМІ демонстрація страждань палестинців у Газі займає центральне місце, а російські офіційні особи приділяли увагу гуманітарним проблемам, уникаючи будь-якої прямої критики ХАМАС. Прихильність Москви до палестинської справи не нова, але Кремль став про це говорити тепер відкритіше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: $300 млн на день: скільки коштує війна для РФ

Проте прагнення Росії виходять за межі Близького Сходу. РФ представила свою війну проти України як "антиколоніальну" боротьбу, щоб покласти край глобальному домінуванню Заходу, користуючись потужними наріканнями країн, що розвиваються, на зарозумілість і лицемірство Заходу. Реакція Кремля на війну в Газі, яка дистанціювалась від однозначної проізраїльської позиції Вашингтону, спрямована на подальше використання цих почуттів. Для Росії посилення розчарування Заходом та навіть залучення нових прихильників для виклику світовому порядку було б досягненням, вартим ризику засмутити Ізраїль. Те, що така позиція сприяє напрузі в Європі - приємний побічний наслідок.

Цинізм Росії в цьому всьому очевидний. В ООН Москва закликала скликати надзвичайну сесію через напад на лікарню в Газі. Не важливо, що вона 20 місяців атакує ракетами і дронами житлові будинки та цивільну інфраструктуру України. Проте в країнах, охоплених гнівом і стражданням через військові дії Ізраїлю в Газі, критика Росії підігрує упередженим думкам про Ізраїль та його західних прихильників. На тлі того, що тріщини між країнами, що розвиваються, і Заходом розширюються, Росія не втрачатиме нагоди ще більше поглибити розкол.

Підтримуючи Україну протягом останніх 600 днів, а зараз стоячи з Ізраїлем, західні лідери намагалися переконати решту світу, що глобальний порядок під загрозою, і що демократичні цінності теж. Але поки Ізраїль і ХАМАС впадають у вир насильства, Захід далекий від перемоги в битві наративів. Війна в Україні відійшла на другий план. Очолювана США дипломатія на Близькому Сході перебуває в безладді. А Захід і решта світу стикаються один з одним над прірвою взаємного нерозуміння.

З огляду на такий стан речей, Росія зробить усе можливе, щоб привласнити здобутки.

Переклад Gazeta.ua

×