Думки у виданні The Washington Post оглядача Макса Бута
Російський диктатор Володимир Путін у понеділок обстріляв ракетами цивільні об'єкти у Києві та інших українських містах. Це було широко витлумачено як відповідь на суботній вибух, який сильно пошкодив міст, що з'єднує Крим з Росією через Керченську протоку – кремлівську вітрину, яку Путін особисто відкрив 2018 року. Удар – останній акт державного тероризму Росії. Він тільки зміцнить рішучість України й не зробить нічого, щоб змінити ситуацію на полі бою, яка продовжує складатися на користь Києва.
Поки відплата Путіна триває, на Заході зростають побоювання, що він може вдатися до ядерної зброї, щоб урятувати свою провальну воєнну кампанію. У четвер президент США Джо Байден заявив, що Путін "не жартує, коли говорить про потенційне застосування тактичної ядерної зброї, біологічної чи хімічної зброї". Попередив, що стикаємося з "перспективою Армагеддону" вперше після кубинської ракетної кризи 16–28 жовтня 1962 року.
Байден має рацію в тому, що ризики застосування ядерної зброї, хоч і низькі, але вищі, ніж були за останні десятиліття. І що якщо Путін застосує тактичну ядерну зброю, війна може вийти з-під контролю. Це загроза, до якої маємо ставитися серйозно. Але нам також потрібно турбуватися про те, що путінські погрози можуть змусити Захід відступити.
Останнє, чого хочемо – послати сигнал, що держава, яка володіє ядерною зброєю, може вторгнутися до сусідів, вчинити воєнні злочини й залишитися безкарною
Якби Путін досяг своїх геополітичних цілей за допомогою брязкання ядерною зброєю, це вразило б самі основи світового порядку після 19450-го. Останнє, чого хочемо – послати сигнал, що держава, яка володіє ядерною зброєю, може вторгнутися до сусідів, вчинити воєнні злочини, перекроїти міжнародні кордони й залишитися безкарною. Це підштовхне інші держави, які мають ядерну зброю, до безрозсудних дій і підштовхне держави, які не мають ядерної зброї, до її здобуття.
Уявіть собі сигнал, який буде відправлений до Пекіна, який нарощує як звичайні, так і ядерні арсенали. Це передбачає, що Китай може безкарно атакувати Тайвань.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак
Уявіть собі сигнал, який це надішле Північній Кореї, яка цьогоріч проводить випробування ракет з рекордною швидкістю і нещодавно ухвалила закон, що підтверджує її право на ядерний удар на випередження. Це передбачає, що Пхеньян може безкарно атакувати чи принаймні шантажувати Південну Корею та Японію.
Уявіть собі сигнал, що надійде Ірану, який зможе зробити достатню кількість матеріалу, що розщеплюється, для створення бомби впродовж декількох тижнів. Це підкаже Тегерану, що якщо він продовжить виробництво ядерних бомб, то зможе безкарно загрожувати США та їхнім регіональним союзникам.
Тому вкрай важливо, щоб Путін не досяг успіху у своєму ядерному шантажі. Досі йому це не вдалося попри напівсирі пропозиції таких геніїв, як Дональд Трамп та Ілон Маск, про те, що ми маємо укласти якусь угоду, яка, імовірно, визнала б незаконне захоплення землі Росією.
Байден не поступився Москві, а оголосив про нові постачання зброї Києву, зокрема HIMARS, після останнього раунду ядерних погроз Путіна. Але погрози працюють – відбивають бажання давати Україні ракети більшої дальності, танки й винищувачі
Адміністрація Байдена зовсім не поступилася Москві, а оголосила про нові постачання зброї Києву, зокрема високоефективних HIMARS, після останнього путінського раунду ядерних загроз. Але російські погрози працюють настільки, що відбивають в адміністрації бажання постачати Україні ракети більшої дальності, танки й винищувачі.
Прагнучи утримати Путіна від застосування ядерної зброї, Байден, можливо, мимоволі посилює погрози російського диктатора розмовами про судний день і припущеннями, який "крайній шлях" виходу з ситуації можемо запропонувати. У п'ятницю Байден вголос розмірковував: "Де він бачить вихід? Де він опиниться в такому становищі, коли не тільки втратить лице, а й значну владу в Росії?". Це чудова тема для обговорення на засіданні Ради національної безпеки, але не те, про що Байден має розмірковувати публічно. Прем'єр-міністр Фінляндії Санна Марін правильно відповіла на запитання про те, що Путін збився зі шляху: "Вихід з війни для нього – це відведення військ Росії з України".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов
Це зловісне вторгнення закінчиться лише тоді, коли Путін і його оточення усвідомлюють, що війну неможливо виграти, і що витрати на відступ менші, ніж витрати на те, щоб залишатися на місці й ризикнути втратити ще більше російських збройних сил.
Є свідчення, що реальність нарешті проникає в кремлівську бульбашку. The Washingon Post повідомила у п'ятницю з посиланням на розвідку США, що члени найближчого оточення Путіна "в останні тижні висловлювали незгоду безпосередньо російському президентові щодо його дій у війні в Україні".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак
Кремль замінює російських воєначальників, які ведуть війну в Україні. Критика "спеціальної воєнної операції" дедалі частіше звучить у російських соцмережах і навіть на телебаченні. Сам Путін сказав минулого тижня групі вчителів: "Ми працюємо, виходячи з того, що ситуація на нових територіях стабілізується", що здається мовчазним визнанням, що ситуація там зараз не надто добра.
Нас мають турбувати не лише катастрофічні втрати через використання ядерної зброї для запобігання поразці Путіна, а й катастрофічні втрати, якщо вона дозволить використати ядерні погрози для перемоги
Поки Росія продовжує борсатися на полі бою, Захід не має здригнутися. Будьте стурбовані, але не панікуйте перед погрозами Путіна. Нас мають турбувати не лише катастрофічні втрати через використання Путіним ядерної зброї для запобігання його поразці, а й катастрофічні втрати, пов'язані з тим, що вони дозволять йому використовувати ядерні погрози задля перемоги.
Переклад Gazeta.ua
3 
1
Коментарі