"Путін хотів захопити Україну за 10 днів, на 10-му місяці намагається зупинити українські наступи" – що пише світова преса

6

Україна призупинила наступи на фронтах. Росія кидає все більше сил, щоб ускладнити українські наступи. На фронт з російської сторони їдуть не лише недосвідчені новобранці, а й нові сили ПВК "Вагнера" та чеченців. І спроби повернути Крим та Донбас можуть стати "кривавою банею", там немає тієї лояльності населення до Києва, яке було у Харківській та Херсонській областях, а також це може відштовхнути західних союзників, чого Київ не може собі дозволити. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Чому Україні з кожним днем все важче розпочинати новий наступ", Die Welt, Німеччина

Після визволення Херсона для України немає нічого неможливого.

"До Різдва ми могли б дістатися до Криму", - заявив кілька днів тому заступник міністра оборони України Володимир Гаврилов. Він навіть наважився передбачити, що війна може закінчитися 24 лютого, у річницю російського вторгнення.

Київ переконаний, що після дев'яти місяців війни, він на шляху до перемоги. Він не самотній у цій думці. Генерали та військові експерти вважають, що українська армія з її винятковими оперативними та тактичними можливостями має явну перевагу перед спустошеними російськими силами.

"Все, що намагалася зробити Росія, зазнало невдачі. Навіть переглянуті стратегії виявились провалом", - сказав генерал Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц також знайшовся, що сказати. Після недавнього російського ракетного обстрілу канцлер говорив про те, як безжально й нещадно веде війну Путін.

"Війна, яку він більше не може виграти на полі бою, це здається очевидним", - сказав Шольц.

 

Чи це так? Київ досяг великого військового успіху, відвоювавши тисячі квадратних кілометрів у Харківській та Херсонській областях.

Однак це нічого не змінило в поганій ситуації. Україна надалі знаходиться в економічній та військовій мертвій хватці РФ. Без електрики та опалення країна та її мешканці переживають "найгіршу зиму з часів Другої світової війни", як сказав мер Києва Віталій Кличко. І нічого з цього не зміниться найближчим часом.

 

Після звільнення Херсона просування українців зупинилося. Ефект раптовості від новаторської тактики атак та оперативний імпульс зійшли нанівець. Російська армія на чолі з генералом Сергієм Суровікіним використовує перепочинок і намагається перетасувати карти.

Для Києва та його армії фундаментальний поворот, який серйозно поставить Росію на межу поразки, видається далеким. Не дивно, що Київ вимагає від Заходу нової зброї. Йдеться про ракети більшої дальності, здатні вражати цілі на території РФ. Швидше за все, це призведе до подальшої ескалації, бо Кремль хоче завадити поразці за будь-яку ціну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Остання атака Росії – аргумент, щоб поставляти більше ППО" – Юліуш Сабак

За останні кілька днів Росія дала зрозуміти жорстокими атаками на українські міста та критично важливі об'єкти інфраструктури, що для Кремля може бути лише один переможець – РФ. Російська армія використовує всі мислимі засоби, щоб поставити Україну на коліна. Москва досягла часткового успіху – 70% країни залишилися без електрики, опалення та у багатьох випадках без води. Пропагандистські ток-шоу на російському телебаченні закликали до ще жорсткіших дій.

"Виведення військ з Херсона було відносно впорядкованим, порівняно з попередніми. Втрати техніки становили кілька десятків, а не кілька сотень, як раніше. Більшість залишеної техніки також була успішно знищена", - зазначив у міноборони Великої Британії.

Російські війська вивчили уроки з попередніх помилок. Це також відображається у зміні маршрутів постачання. Тепер вони поза досяжністю HIMARS. Ця реактивна система залпового вогню зі США зіграла вирішальну роль у визволенні Херсона. Українці змогли знищити склади боєприпасів, військові бази та логістичні центри на відстані до 80 км високоточними снарядами. Російське військове керівництво хоче уникнути такого сценарію у майбутньому.

Декілька днів тому в інтернеті з'явилися кадри багатокілометрової колони російських вантажівок на півдні України. Вони перевезли тисячі протитанкових загороджень та залізобетонних деталей. Росіяни розширюють нові межі оборони. Одна лінія проходить по Дніпру, а друга по кордоні з Кримом. Аналогічні дії спостерігалися і далі на схід, уздовж лінії фронту протяжністю понад 400 кілометрів до Маріуполя. Росіяни буквально окопуються на своїх позиціях, щоби захищати окуповані території.

 

Суровікін знає стратегічне значення півдня. Це сухопутне сполучення між Кримом та Росією. Водночас він контролює важливі українські експортні порти на Азовському морі. За даними генштабу України, у Мелітополі дислоковані великі підрозділи російської армії.

Суровікін хоче запобігти просуванню України до Азовського моря, про яке останнім часом так багато говорять. Це був би успішний хід українців, який дозволив би їм розділити територію на півдні, контрольовану Росією, на дві частини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Проте з кожним днем Україні все важче розпочати новий наступ. Росія розширює оборонні позиції та посилає все нові й нові підкріплення. Це не лише невмотивовані та погано екіпіровані новобранці. Є повідомлення про нові війська ПВК "Вагнера" та про низку нових чеченських об'єднань. Британські спецслужби повідомили, що Росія також перекинула більшу частину своїх повітрянодесантних військ, тобто елітних, на схід України. Постійно постачає нове озброєння, зокрема, танки та артилерію.

Російські війська переходять у наступ на сході. Московська армія вже кілька місяців марно намагається захопити Бахмут. Зі свіжими і добре навченими солдатами прорив може статися. Тоді українське військове керівництво опиниться перед дилемою. Доведеться скасувати заплановані операції на півдні та захищати схід. Бо інакше Росія могла б пройти до агломерацій Краматорська та Слов'янська.

"Спроба України повернути Крим буде кривавою та важкою", The Economist, Велика Британія

Путін сподівався захопити Україну за десять днів. Через дев'ять місяців він стикається з серйозними проблемами, намагаючись утримати шматок території, який йому вдалося захопити. Імпульс на стороні України.

Тепер українські перемоги підвищують ймовірність значно більш принизливих поразок Росії на Донбасі та в Криму. Президент Володимир Зеленський підтвердив свою мету "повернути всі землі". Такий підхід збігається з українською громадською думкою, але не обов'язково з думкою західних партнерів. Вони побоюються, що операція щодо повернення Криму чи Донбасу може підштовхнути Росію до ескалації, можливо, навіть ядерної.

 

Генерал Михайло Забродський, колишній командувач десантно-штурмових сил України, наполягає, що операція з повернення Криму не тільки можлива, її готували на 2023 рік. Коли саме операція може розпочатись, інше запитання. Попереду багато битв, які потрібно виграти. Але історія показує, що окупаційним силам "завжди важко утримати Крим".

Дороги, що ведуть до Криму, тепер у межах досяжності української вогневої могутності, зокрема ракетних систем HIMARS, які так сильно заважали російській логістиці відтоді, як їх привезли влітку. Призначена Росією влада в Криму готується до наземної атаки, будує нові укріплення та траншеї.

Але Україна спершу зосередить свою вогневу міць в іншому місці. Перерізування сухопутного мосту, який з'єднує Росію з Кримом, залишається пріоритетом. Російські військові планувальники також це розуміють і відповідним чином розробили та укомплектували оборонні рубежі. Джерело у військовій розвідці впевнене, що структурні переваги України, насамперед, здатність проводити високомобільні ударно-втікаючі атаки та переривати лінії постачання, матимуть перевагу. Тактика і наголошення на знищенні російської логістики - правильні.

Численні битви за Крим упродовж століть дають українським планувальникам безліч ідей. Значною мірою безкровна російська анексія 2014 року, під час якої загинули лише два українські солдати, не типовий приклад. Військові дії у Криму найчастіше закінчуються тисячами вбитих. Тільки за останнє століття там загинули сотні тисяч, насамперед у роки Громадянської війни в Росії та Другій світовій, не кажучи про величезні втрати під час Кримської війни 1850-х. Захоплення зазвичай вимагало перетину вузьких відкритих смуг чи боліт.

 

Військові експерти, які добре знають півострів, кажуть, що топографія має змусити Україну задуматися. Адмірал Микола Жибарєв, який у 1992 році спровокував розпад російського Чорноморського флоту, та оголосив свій фрегат українським, тепер каже, що дипломатія – найперспективніший шлях до його повернення. Андрій Риженко, капітан ВМФ у відставці, який народився у Криму, каже, що для успішної операції потрібно багато зробити правильно.

"Є реальна перспектива, що справа закінчиться кривавою банею. Це операція, яка Україні не потрібна", - каже він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" - сер Лоуренс Фрідман

Генерал Забродський наполягає, що військові планувальники України розробили тактику, яка може спрацювати. За його словами, Київ не має наміру вступати в безглузду лобову атаку. Є й інші "цікаві" можливості загальновійськового маневру з застосуванням сухопутних військ, морських десантів та атак із повітря. Атаки українських дронів на Чорноморський флот наприкінці жовтня, внаслідок яких було пошкоджено флагманський корабель "Адмірал Макаров", та зруйновано частково Керченський міст – приклади мислення України.

Західні прихильники утримуються від публічного обговорення військових амбіцій України. Але, схоже, у риториці з'являються прогалини. Міллі заявив 16 листопада, що перемога у Криму навряд чи "відбудеться найближчим часом". Українські військові планувальники розуміють, що США та їхня зброя – ключ до того, чи станеться це взагалі.

Політичні лідери у Києві приватно визнають, що повернути собі Донбас і Крим складніше, ніж висувати публічні гасла. Вони визнають, що більша частина населення там залишається вороже до Києва. Операціям у Харківській та Херсонській областях допомагала мережа співчутливих інформаторів. Протилежна ситуація буде на Донбасі, який утримується РФ з 2014 року, звідки давно втекла або вигнана більшість співчуваючих Києву. Операція в Криму, ймовірно, натрапить на партизанське опір проросійських сил. Не ясно, чи може Україна розраховувати на більш співчутливі частини населення, такі як кримські татари, багато з яких прийняли російське правління як факт, що відбувся.

Але Микола Бєлесков, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень України, каже, що Зеленський тепер пов'язаний своєю обіцянкою повернути Крим. Ще до успішних контрнаступів у Харківській та Херсонській областях опитування показали, що 84% українців проти будь-яких територіальних поступок Росії у можливих переговорах. Тепер ці цифри вищі. Це підвищує ймовірність, що президент України може загнати себе в кут. Спроба повернути Крим буде дорогим військовим актом і призведе до розколу з союзниками, чого він не може собі дозволити відштовхнути.

×