"Китай може затягувати війну в Україні", - Юрій Пойта

Сі їздив в Москву, бо впевнений, що розвиток відносин дуже важливий для Китаю. Розглядає Кремль як важливого партнера у стратегічній конкуренції та протидії Заходу.

Геополітична ситуація в світі стає дедалі важчою. Росія вторгненням і війною, яку не може виграти, ще більше її ускладнила. Китай теж в непростій ситуації, бо посилюються США та протистояння між Вашингтоном і Пекіном.

Відбувається серйозне зближення Росії і Китаю. Посилюють одне одного економічно, політично та, можливо, військово. Це основна мета для двох країн.

Так, але головне темпи формування пришвидшуються. Ще місяць тому про це можна було не говорити. Була співпраця між Пекіном і Москвою. Але Китай дотримувався умовної нейтральності щодо РФ. Зараз сторони співпрацюють дедалі тісніше.

Очікується активніша взаємодія між ними щодо машинобудування, енергетики, сільського господарства. Це зробить економіку РФ сильнішою, більш стійкою на фоні тиску західних санкцій. Дасть змогу росіянам отримувати доходи. Зокрема, фінансувати продовження війни.

Процес швидкий. Час стискається. Якщо рік тому могли робити річні прогнози, зараз - на один-два місяці. Уже не певні, що може відбутися через три. Пішов процес формування союзницьких відносин між Китаєм, Росією, Іраном, Білоруссю. Можливо, іншими країнами.

Це дедалі більше схоже на союз, хоча так не називаються. Сторони далі дотримуватимуться пропагандистської лінії, що "військово-політичний блок" і "ментальність холодної війни", так чинить Захід. А в нас, мовляв партнерство, яке не направлене проти третіх сторін.

 

Виникла реальна перспектива військової поразки Росії цього року. Якщо не цілком, то частково.

Ми декілька разів комунікували з китайськими експертами протягом 2022 року, проводили дискусії з представниками аналітичних центрів, пов'язаних з урядом КНР. Це були військові експерти та спеціалісти з міжнародних відносин.

Станом на травень 2022 року вони думали, що Росія виграє. У липні ситуація для них була незрозумілою. Але вважали, що в росіян кращі шанси виграти, бо мають більше ресурсів. Тоді розпочалася війна на виснаження, РФ перекинула війська на Донбас. У листопаді минулого року вже сумнівалися, що Москва переможе, бо Україна провела два успішні контрнаступи.

Тож у вищих політичних колах Пекіну зрозуміли, що Росія в цьому році може програти. Особливо, коли в грудні-січні почала формуватися так звана "танкова коаліція". Побачили, що Україна серйозно посилюється, а РФ так і не змогла досягнути серйозних перемог протягом зими та початку весни. Китайці вважали, що удари по нашій цивільній інфраструктурі дадуть змогу Москві посадити нас за стіл переговорів на російських умовах. Цього не сталося.

Китайці вважають, що поразка Росії – поганий сценарій для Китаю. Це призведе до послаблення Пекіну та осі антизахідних країн. "Осі зла", як її ще називають. Тому швидко почали реагувати, щоб допомогти РФ. Наразі складно сказати, чи будуть військові поставки. Це більш вірогідно, ніж було три місяці тому.

Росії треба боєприпаси до артилерії. Потрібно все: від забезпечення до логістики та уніформи, бронежилетів і касок.

Потрібні засоби для розвідки. Ще мають свої безпілотники, але їх мало. Їм катастрофічно бракує точних засобів ураження – умовні китайські HIMARS стали б game changer'ом та змінили б ситуацію на полі бою.

Потребують систем зв'язку, без яких не можуть організувати ефективне управління боєм і військовою операцією. Російські системи – застарілі. Бракує вантажівок. Мають завод "Камаз", але той не може нормально працювати. До вторгнення коробки передач в машин були німецькі, й там багато інших західних запчастин. Потрібна гусенична техніка.

Потрібні стволи для артилерії. Під час інтенсивного використання ті швидко зношуються. Для цього використовують спеціальні станки з програмним цифровим управлінням. Такі верстати для обробки надтвердих металів можуть виготовляти лише кілька країн.

Не говорю, що все це Китай даватиме. Але логічно, що Росія попросила такий список речей. Можливо, спочатку направлятимуть невеликі речі через треті країни. Потім складніші та більше.

Китай не готовий "вписатися", щоб вирвати перемогу Росії в цьому році. Радше зробить мінімальні речі, щоб росіяни в цьому році не програли. Бо, чим більше китайці даватимуть, тим більше США та інші західні країни накладатимуть на них санкцій. Відтак КНР матиме сам все більше економічних проблем.

Топовий рівень, умовні китайські танки чи літаки, створять для Китаю колосальні проблеми. Щодо снарядів чи амуніції, радше будуть санкції проти відповідних компаній. Чи стануть дієвими - велике питання. Хоча китайська економіка залежна від західних ринків, але їхній ВПК - ні. Він самодостатній. Ці компанії не мають рахунків у західних банках і не купують деталі в західних партнерів. Тому санкції проти китайських фірм ВПК не будуть для них катастрофічними, а Пекін зможе дати їм субсидії. Проте все це може дати РФ, як мінімум, рік виживання. Далі дивитимуться по ситуації.

У нас багато стереотипів, що вони бояться. Це не зовсім так. Думали, що санкції сильніше вдарять по Росії. Чи що великі втрати на полі бою їх зупинять. Росіяни не надто чутливі до втрат. У них загинули більше 150 тис. солдат і нічого поки що не змінилося. Їхнє суспільство нечутливе.

Китайський режим за своєю суттю дуже схожий до російського. Влада відірвана від суспільства. Населення виконує те, що наказали. Тих, хто проти, чекають жорсткі розправи. Інтенсивно й багато років працює пропаганда, яка забезпечує необхідну громадську думку.

Немає ніяких конкуруючих фракцій у китайській владі. Коли до недавнього, третього, й, мабуть, довічного переобрання Сі Цзіньпіна там була ще умовна "рада директорів" різних лобістів інтересів у керівництві Компартії, то конкурентні думки ще могли звучати. Тепер – ні. Один авторитарний лідер, в якого глобальні амбіції. Так само як у Путіна. Сі сам вирішує, а всі решта лише виконують волю. Тож чутливість Китаю до санкцій зменшується.

На початку вторгнення очікували, що російська економіка впаде на 15%. Такі прогнози давав "Світовий банк" Зараз, за даними того ж банку, падіння російського ВВП за 2022 рік – 3,5%. Так сталося завдяки тому, що Росія змогла переорієнтувати свої ринки збуту енергоресурсів та ланцюги поставок з ЄС на країни Азії. Умовно, якщо ви купували вареники в "Ашані", а його закрили, то пішли за ними в "Екомаркет" - йти довше, вибір менший і дорожче, але товар купили.

Китай мав проблеми з економікою в 2022 році – 3% росту ВВП. Це було не відлуння російсько-української війни, а наслідок китайської політики "нульової терпимості до коронавірусу" - закрили міста і багато підприємств. Зараз таку політику відмінили. Очікується, що в цьому році їхня економіка зросте на 5%. Це дозволяє китайця дійти висновку, що навіть колосальні санкції, які країни Заходу наклали на Росію, не те, що не зруйнували її, а навіть серйозно не похитнули. Тож Китай може вирішити, що не так просто змусити велику країну економічними важелями змінити зовнішньополітичні рішення. Відтак китайці можуть спробувати наважитися наразитися на західні санкції.

До кінця не знаємо. Повністю не розуміємо реальну мету. Пекін пропонував план на другий день вторгнення, 25 лютого 2022 року – "П'ять пунктів позиції Китаю щодо поточного питання в Україні". Потім була до роковин вторгнення в 2023 році - "Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи". Протягом року агресії були й інші заяви Пекіна. Якщо все зібрати, будуть ці 12 пунктів. Нічого нового.

Може здаватися, що так Китай дипломатично реагує на війну. Усі просять від них конструктивну позицію. Вони видають один за одним плани.

Але тепер почалися дії, які свідчать про початок нової стратегії. Китайці почали просувати свій план на міжнародній арені. Його підтримали Білорусь, Іран, Казахстан, Угорщина. Усі не дуже дружні до нас країни. Після цього його почав просувати сам Сі перед візитом в Москву. Також китайська сторона намагалася просунути його під час телефонної розмови з главою нашої дипломатії Дмитром Кулебою. Перевіряли ґрунт.

Щодо плану ми кілька днів тому теж провели дискусії з китайськими експертами. Їхнім основним меседжем, який повторили не менше 30 разів, було - "треба знайти спільну мову з росіянами, сісти за стіл переговорів". Ми пояснювали, що для цього немає передумов. Росія не відкинула зазіхань на наші території, продовжує вбивати наших громадян. Пояснювали, що Москва не хоче миру, а заморозити конфлікт, тимчасово припинити вогонь, щоб відновити сили, закріпитися, збудувати фортифікації, і продовжити наступ. Що мирні переговори можливі лише після виведення російських військ із України. Що маємо всі підґрунтя цього вимагати, відповідно до міжнародного права на самозахист і деокупацію своєї землі. На китайську сторону аргументи не діяли. Вперто намагалися переконати, що "треба сісти за стіл переговорів".

Так званий "мирний план із 12 пунктів" - спроба Китаю досягнути тимчасового перемир'я на російських умовах за рахунок українських національних інтересів. Щоб дати росіянам оперативну паузу для відновлення сил і нового наступу.

Китай ще не підтвердив ці телефонні переговори. Китайці досі дивилися, чи буде Київ готовий прийняти їхні пропозиції. Якщо б Україна висловила готовність, була б розмова. Пекін би тоді виступив умовним посередником. Звичайно, просував би російську позицію.

Україна не висловила готовності. Про це сказав сам президент. Повідомив, що має намір просувати "мирний план Зеленського з 10 пунктів". Першим пунктом там є виведення російських військ із усієї території України. Тоді можемо про щось говорити з росіянами. Київ не збирається приставати на китайські пропозиції.

Можливо, китайці скажуть "не хочете, то не треба". Можливо, скажуть "давайте поговоримо", а коли Україна відмовиться, це стане приводом для Китаю показати зуби – "не хочете миру, ось вам війна". Тобто дадуть Росії зброю. Це версія Віталія Портнікова. Умовно, "ми зробили все для миру", а "Україна, маріонетка США, відмовляється, тому допоможемо РФ досягнути миру".

Так, затягування війни під приводом тимчасового перемир'я, спроб зупинити активні бойові дії. Але навіть це годі забезпечити за нинішніх умов. Хто дасть гарантії, що Росія не запустить знову дрони чи ракети по наших містах? Ніхто. Тому перемир'я – фарс.

Китай може затягнути війну, щоб не дати Росії програти. Спробувати перетворити на дуже виснажливу для України та Заходу. Якщо, не дай Бог, ми не змогли б провести наступний успішний контрнаступ, Захід може перестати підтримувати нас так, як би цього хотіли. Може розчаруватися й сказати, що якщо "немає можливості звільнити всі території, а ми дали вам 300 танків та бронетехніку, то домовляйтесь". Це може бути серйозний виклик. Як і можливий розкол в єдності Заходу щодо допомоги. Тоді може зазвучати багато голосів, які просуватимуть мирні переговори без звільнення території. Чого й домагається Росія. Розмови про так звану "38 паралель" (неофіційна назва кордону між КНДР і Південною Кореєю, що проходить по 38 паралелі північної широти, яка встановилася після Корейської війни і перемир'я 1953 року. - Gazeta.ua) - аналог між нами та межею між Південною та Північною Кореєю.

Нас не посадять завчасно за стіл переговорів. Росіяни не встигнуть звести оборону до нашого наступу через місяць-два. Їм для цього бракує можливостей. Навіть якщо китайці їм щось швидко дадуть, це не має стратегічно змінити ситуацію на полі бою. Бо для цього треба дати серйозні речі та багато. А за це китайців сваритимуть та відразу вдарять потужними санкціями, чого Пекін би не хотів.

Тож наразі в нас більше шансів на успіх. Ми в процесі перегонів щодо готовності до наступу і нав'язування противнику своєї війни. Маємо ще час.