Верховна Рада України ухвалила в першому читанні проект закону "Про ринок земель". Передбачається його остаточне прийняття до кінця лютого. Ідеальна модель реформування земельних відносин давно відома — це загальноєвропейська. Вона існує в усіх країнах Євросоюзу. Кожна країна йшла до неї своїм шляхом.
У більшості колишніх соціалістичних країн Європи земельна реформа пройшла у 1990-і роки. Її особливістю була реституція - відновлення майнових прав власників, їх нащадків чи правонаступників на землю, нерухоме майно і засоби виробництва, які раніше були націоналізовані, конфісковані або іншим способом вилучені проти їх волі у власність держави. Процес реституції стримував реформування аграрного сектора, але заради уникнення соціальних потрясінь, відновлення справедливості такий підхід себе виправдав. У Болгарії на реституцію виділили 2 роки. При цьому обмежили кількість землі на родину 30 гектарами. Була дозволена оренда і здавання в оренду землі без будь-яких обмежень.
В Албанії одним махом ліквідували сільськогосподарські кооперативи, а землю їхнім членам роздали безкоштовно — згідно з чисельністю сімей. Реформа в Польщі передбачала активну державну підтримку фермерських господарств. З утвердженням ринкових відносин регулювальна роль держави дещо змінилася: було створено Агентство аграрного ринку, яке має власний бюджет і широкі права. Наприклад, закупляти і продавати лишки сільськогосподарської продукції на вітчизняному і зовнішньому ринках, надавати кредитні гарантії господарським суб'єктам тощо.
У Росії були створені певні умови для заснування фермерських господарств, зокрема, шляхом надання кредитів, що призвело до швидкого зростання їх кількості. Пізніше виявились їх слабкі сторони — нестача капіталовкладень, повна відсутність інфраструктури, несприятливе економічне середовище. А ще кажуть, що приватне господарювання не відповідає менталітету російських селян. Вони звикли жити в общинах і працювати артілями. Тому основними виробниками сільськогосподарської продукції в Росії, як і раніше, залишаються радгоспи і великі недержавні господарства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Бютівець": революція почнеться із селян, які з вилами прийдуть під Раду
Українські урядовці казали, що вони вивчать європейський досвід і зроблять усе набагато швидше. Але вийшло не зовсім так. У земельній реформі нам слід дотриматися загальних демократичних і цивілізаційних норм, які існують в об'єднаній Європі — верховенства права, визнання прав власності, дотримання законних інтересів і прав кожного громадянина тощо. Жодна реформа в Україні не пройде, доки не буде подолана корупція і зловживання чиновниками своєю владою. Окрім того, треба адаптувати наше законодавство до європейського і зробити незалежними суди.
Норми ухваленого в першому читанні закону "Про ринок земель" порушують рівновагу у сфері земельних відносин. Ми увесь час боялися, що наші чорноземи скуплять іноземці чи свої олігархи. У законі все натягнуто на те, щоб забезпечити землею селян, які є власниками земельних часток — паїв. Трохи забезпечені права фермерів. Але забули про юридичних осіб — середні господарства, колишні КСП — колективні сільськогосподарські підприємства. Якщо ми боїмося, що вони скуплять усю землю, то треба прийняти такі норми, щоб вони мали більше обмежень і більше платили за викуп землі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 2012 році земля подешевшає на 5% - експерт
Невиправдано багато преференцій надано державі і органам місцевого самоврядування. Не вирішено питання, за які гроші власники особистих селянських господарств, безземельні селяни і фермери викуповуватимуть свої ділянки. Закон передбачає створення Земельного банку, який має надавати позики на це, але механізм їх видачі не прописаний.
Нарешті, цей закон містить більше 10 відсилочних норм. Тобто визначається принцип надання і оцінки землі, але в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів. Навіщо тоді закон? Чиновники придумають такі норми, якими прогнуть усіх під свої інтереси. Ми від цього вже втомилися. Загальноєвропейська практика свідчить, що всі закони повинні мати пряму дію.
2 
1
Коментарі
6