Повернення до "Пиріжкової"

 

У понеділок по обіді заскочила в магазин щось купити перекусити. У хлібному помітила пиріжки.

— Глянь, такі трикутні, схожі на хачапурі. Пам"ятаєш, такі продавали в кафе  "Пиріжкова" в центрі міста, — кажу співробітниці. — Мені в дитинстві батько їх там часто купував. А ще — молочний коктейль. Здається, це кафе досі працює.

Вівторок, середу й четвер марила тими хачапурі з коктейлем. Закриваю очі, і наче реально відчуваю смак і запах дитинства.

У п"ятницю у справах поїхала до центру міста. Доходжу до трамвайної зупинки, і згадую: поряд же — "Пиріжкова"! До мрії якихось 20 метрів.

Це вже не та пиріжкова. Ремонт "під євро". Немає високих столиків-шинквасів, до яких не могла і дотягнутися у п"ять років. Зняли тонкі дзеркала, що висіли вздовж стіни.

Біля кожного пляшка горілки або пиво

Розглядаю відвідувачів. Біля кожного пляшка горілки із закускою або пиво з чіпсами. Питаю у продавщиці, чи є хачапурі? Ура! Беру двоє. У кутку помічаю апарат, яким готують молочний коктейль. Він з тих часів ще працює.

Колись ми сюди приходили сім"єю. Особливо 1 та 9 Травня. Мама робила мені два хвостики з великими бантами. Батько вручав тонку палицю, до якої прив"язував багато різнокольорових повітряних кульок. Ми йшли на парад, а потім обов"язково в "Пиріжкову". Щоб посидіти тут за столиком, треба було простояти у довжелезній черзі, що тягнулася й на вулицю. Туди всі йшли після параду. І ми стояли. Інші діти просили у батьків морозива й тістечка, а я — хачапурі та молочний коктейль.

Немає вже батька, немає бантиків і кульок. Але хачапурі з коктейлем мені такі ж смачні.

×