Після розвалу Радянського Союзу сільські побуткомбінати перейшли на баланси місцевих рад. Джулинський Бершадська райрада передала місцевому господарству. У рішенні, підписаному тодішнім головою Григорієм Заболотним, наголошувалося: "Заборонити зміну профілю роботи підприємства без дозволу сесії райради".
Керівник господарства 59-річний Микола Хливнюк розмістив у приміщенні пекарню та макаронний цех. Від побуткомбінату залишилася перукарня площею 4,75 кв. м. Швейний цех, взуттєву майстерню та фотоательє закрили.
— У селі живе близько п"яти тисяч населення. Із прилеглими селами набереться до 15 тисяч. Усіх їх позбавили побуту, — каже 48-річний Віталій Цюпа, перукар із Джулинки. — У селищі почали балакать, ніби Хливнюк хоче продати будівлю. Вона в самісінькому центрі, площа 250 "квадратів", ласий шмат. Коли я прийшов, аби продовжити договір оренди, керівник обматюкав мене.
Цюпа зібрав підписи колишніх працівників Будинку побуту, селян і пішов на прийом до голови Бершадської райадміністрації Світлани Шульц.
— Просимо передати Будинок побуту на баланс сільради, щоб відновити його роботу, — зазначає Семен Паламарюк, колишній майстер Джулинської дільниці Бершадського побуткомбінату. — Я пенсіонер, але готовий працювати на громадських засадах.
Не проти працювати в Будинку побуту і майстер-взуттєвик Василь Івасик. Він пожертвував однією кімнатою свого помешкання, аби ремонтувати взуття.
— Із задоволенням переніс би цю "кухню" з пилюкою та важким духом розчинників із дому, — каже.
Боротьба джулинчан за свої права начебто увінчалася успіхом. Сільський голова Петро Швець повідомив, що 15 квітня районна сесія ухвалила рішення передати Будинок побуту територіальній громаді.
— Обіцяли, що пекарня виселиться за два-три тижні, але минуло вже більше місяця, а там і кіт не валявся, — обурюється перукар Цюпа. — Ініціативна група ходила до сільського голови запитати, чому так. Але нічого путнього не почула. Здається, що вони там собі "вась-вась", а народ знову хочуть пошити в дурні.
Чи буде місцева агрофірма "Джулинка" звільняти приміщення для Будинку побуту, запитали у її керівника Миколи Хливнюка.
— Ситуацію нагнітає перукар, — каже він, — бо не хоче платити орендну плату. Напевне, сподівається, що коли будинок буде передано сільраді, то йому не доведеться віддавати гроші. А будівлю ми найближчим часом передамо. Хоча я хотів би зберегти там пекарню. Ми продаємо кілограмовий буханець усього за 2 гривні. Ніде такої ціни немає! Хіба це не соціальна допомога населенню? А для різних послуг там ще є три вільні приміщення.
2 
1
Коментарі
1