— Місяць тому купили машину, бо автобус ходить раз на 40 хвилин, — каже дизайнер 26-річна Світлана Теренчук. Учасниця київських та львівських тижнів моди. Щороку показує колекції на модних тижнях у Вінниці. Серед клієнтів співачка Катерина Бужинська, чемпіонка світу з танцю живота та громадський діяч Ірина Борзова, шоумен Юрій Нікітін. Рік тому відкрила власне ательє на вул. Київській.
На зупинці в центрі міста сідаємо в старий автобус, який їде в село Вінницькі Хутори, за 5 км від обласного центру.
— Щодня з дитиною в садочок важко добиратися. Поки що чоловік удосконалює своє вміння кермувати, я на черзі. У Хуторах я виросла, батьки живуть. Чоловік Саша (один із лідерів команди КВК "Вінницькі перці". — "ГПУ") із Літина родом. Як одружилися шість років тому, спочатку жили в місті. Біля батьків був участок, за два роки тато й чоловік збудували нам будинок, — каже дорогою Світлана.
Виходимо в центрі села. Будинки на вулиці сучасні дво- та триповерхові. У кожному дворі стоїть по іномарці.
— Не думала сюди повертатися, хотіла в місті жити. Тепер розумію, коли є власний автомобіль — це ідеальне місце. Особливо для дитини — тихо, чисте повітря, далеко від городської метушні, — говорить. — Ще дуже люблю поратися на грядках, усю городину саджу. Тільки так відпочиваю від роботи. Узимку мій відпочинок — приготування їжі.
До новобудови Теренчуки переїхали чотири роки тому.
— Додому приходимо ввечері. Саші часто немає на вихідних, бо разом із напарником проводить весілля. Ми не дуже чіпляємося до кожної дрібниці в домі. Зробили так, щоб подобалось і було зручно. Будинок батьків по сусідству, більший за наш. Вони пропонували помінятися, бо в нас дитина росте. Не погодилися.
За кам'яним парканом видно двоповерхову будівлю жовтогарячого кольору. Біля хвіртки з буди визирає вівчарка. Перед домом охайно оброблені грядки. Лежать дитячі іграшки та надувні футбольні ворота.
— Хазяїн будинку в нас синок Тимур. Йому 3 роки. Іграшки, горшок надворі й у кожній кімнаті, — зустрічає на порозі 31-річний Олександр Теренчук. Поряд із будинком дерев'яна лавка з кованими бильцями та мангал. — Це наше улюблене місце. Ввечері сидимо зі Свєтою і її батьками. Як друзі приходять — шашлички жаримо. Лавку робив на наше замовлення коваль із Літина, ми намалювали йому дизайн. Перед цим обійшли магазини, нічого не сподобалося — хотіли металеві перила із завертушечками.
У коридорі велика шафа із дзеркальними дверима. На стіні масивний годинник, який подарували друзі на річницю весілля.
У вітальні — стінка, диван, великий плазмовий телевізор. На стіні полиці з пивними кухлями.
— Маю близько 70 кружок. Друзям, коли дивимося разом футбол, дозволяю вибрати, кому яка подобається, мию й наливаю пива. Сувенірні, фарфорові не даю, бо можуть розбитися. Збирати почав шість років тому, — розповідає Олександр. — Першу фарфорову сувенірну кружку придбав у місті Конотоп. Потім у кожному місті, де був, купляв. Так і почалося. Частину — самі купуємо, ще друзі з відпочинку привозять. Є малесенький кухоль, висотою як мізинець. Його подарувала Ольга, яка свідєтєльницею була на весіллі у нас.
До кімнати забігає пухнастий кіт. Олександр бере його на руки.
— Марсік, бо впав на нас із Марсу. На базарі вибирав для мами на 8 Березня кота. Лежать десяток, тягнусь рукою, він раз — по руці! Узяв його, не роздумуючи. Подарував мамі. А вона дзвонить через кілька днів, щоб приїхав забрав, бо він пром'явкав їм усі вуха, — гладить кота.
У кухні білі шпалери, великий холодильник, бордові меблі та скляний стіл.
— От зі столом ми не вгадали, бо його постійно треба терти спеціальними засобами, — розказує Світлана. — Інакше виглядає, як залапаний. Ще хочу переклеїти білі шпалери, їх постійно замурзує дитина.
Піднімаємося вузькими дерев'яними сходами на другий поверх.
— Сходи теж батько із Сашею робили самі. Спочатку з картону їх установили, щоб бачити, чи розмір підходить. Потім уже з дерева, — Світлана веде до спальні. Поряд прочинені двері до дитячої. Стіни обшиті деревом. На підлозі овечі шкури. — У спальні ніхто, крім нас, не буває. Спочатку планувала на дерев'яну підлогу не брати ніякого покриття, потім захотілося затишку. Купила овечі шкурки, перший місяць вони страшно воняли. Але я прочитала, шо той запах дуже корисний, тому сприймала це, як аромотерапію.
60 хвилин витрачає Світлана Теренчук, щоб витерти скляні полиці та перемити колекцію пивних кухлів, які збирає чоловік
7 
1
Коментарі