82-річному Павлові Войтовичу з райцентру Бар два тижні тому працівники обласного управління праці вручили ключі від "Пежо-307". У січні іномарки отримали ще семеро інвалідів.
Павло Войтович ніколи не мав авто, хоча водійські права отримав. Автомобіля добивався його син 54-річний Леонід.
— Два роки тому батько став на чергу в управлінні праці, а там сказали, що бажаючих багато. Порадили шукати беушну машину самому, — розповідає Леонід Войтович. — Це має бути автомобіль, якому не більше восьми років, із двигуном 1,8 літра. Про машину домовився з братом дружини. Він живе в Парижі, погодився подарувати нам машину. Їй п'ять років, але на таких їздити за кордоном не можна. Іноземцям іноді дешевше подарувати комусь авто, ніж його утилізувати.
Француз звернувся до управління соціального захисту як дарувальник. Написав заяву, що хоче надати гуманітарну допомогу.
— Я зі свого боку мав зібрати всі документи і розтаможити автомобіль. Машину можна шукати в будь-якій країні. Людей, які хочуть віддати свої старі легковики, багато. Їх треба шукати через знайомих та на форумах.
Оформляв документи два роки. Витратив 5 тис. грн.
— Думав, може, хоч номери будуть безкоштовні. А тут ще й треба за сертифікат заплатити 1250 гривень, щоб дізнатися, чи та французька машина підійде до наших правил. За мито — 915 гривень.
Машину Войтовичам пригнали три місяці тому. Автомобіль стоїть в гаражі.
— Це хороша машина, 175 тисяч пробігу, сів і поїхав, — додає Леонід Войтович. — Зараз у мене "таврія", якій 23 роки, вона постійно ламається. Тепер батька буду на новій возити. Десь у лікарню треба чи на базар.
67-річна Катерина Горбаньова з райцентру Липовець теж у січні отримала авто. Стала на чергу 19 років тому. Мешкає у трикімнатці в центрі міста. З нею живе донька 47-річна Лариса Величко із сім'єю. Її чоловік Олександр, 52 роки, — колишній міліціонер. Донька 25-річна Інна працює митним брокером.
— Цієї машини онучка добилася, — розповідає Катерина Іванівна. — Два роки мусолила очі в соцзабезі. Вона і буде мене возити. Їздили раз на п'ять років у Вінницю. Перший раз сказали нам, що ми 400-ті у черзі, а другого разу — 773-ті. Щоб получити машину, треба нагадувати про себе. Бо як станете на чергу і не будете показуватися, про вас швидко забудуть.
Родина має "жигулі"-"шістку". Нею іноді їздила Катерина Горбаньова. Нову машину завезли у Вінницю на експертизу.
— Зять нею занімається, бо в нас експерта такого нема. Там треба на "угон" провіряти. Оскільки ми стояли на черзі, кожного року получали по 90 гривень на бензин. На них могла поїхати в лікарню.
Інваліди, які отримали автівку, не мають права її продавати та дарувати. Після смерті власника машину повинні повернути державі.
— Є інший варіант — авто можна викупити. Сплатити від 7 до 30 відсотків вартості. Ця гуманітарна допомога є адресною. Автомобілі привозять із-за кордону, — пояснює Наталія Остапенко з обласного управління соціального захисту.
— Вони були у користуванні. Поки що ніхто не відмовився.
У черзі на авто в обласному управлінні праці і соцзахисту стоять 6296 осіб. Першочергово автомобілі отримують учасники бойових дій та інваліди війни. Торік одержали легковики 35 інвалідів.
3 
1
Коментарі