Ексклюзиви
Четвер, 06 грудня 2007 20:13

Після наркодиспансеру більшість продовжують пити

Автор: фото: Надія ШТУПУН
  Анатолій Острик грається з козликом Едуардом. Хлопець вже втретє лікується у реабілітаційному відділенні в Дашківцях Літинського району Вінниччини
Анатолій Острик грається з козликом Едуардом. Хлопець вже втретє лікується у реабілітаційному відділенні в Дашківцях Літинського району Вінниччини

— Ти не горюй, у кого серед родичів такого немає?.. — заспокоює мене дід Петро з села Дашківці Літинського району Вінницької області, якого я попросила показати дорогу до відділення наркологічного диспансеру. — Мене Бог милував, я туди не попадав.

Одноповерхова сільська лікарня, при якій працює відділення "Соціотерапія", обгороджена низьким старим парканом. На примусове лікування від алкоголізму сюди направляють за рішенням суду.

— Зараз лікуються 50 чоловік віком від 18 до 84 років, — розповідає заввідділенням 31-річний Павло Кожевніков. — Із Липовця мають привезти ще десятеро. Щорічно через нас проходить по 300 осіб.

Курс триває 1–6 місяців. Хворим дають до 25 препаратів проти алкоголізму. Водночас лікують й інші хвороби.

— Ми їх "підремонтовуємо", — пояснює завідувач. — Кому шлунок лікуємо, кому очі, кому ноги. Туберкульозників не беремо.

Кожен пацієнт працює чотири години на день. Є столярка, город, ферма. Господарство спочатку тримали, щоб краще харчуватися. Потім помітили, робота допомагає боротися із залежністю, відволікає від думок про горілку.

На подвір"ї козлик Едуард із розгону стрибає на 25-річного Анатолія Острика. Хлопець примусово лікується втретє за два роки.

 — Я столяр, а з такою роботою більше п"ють, ніж роблять, — відбиває удари Анатолій. — Додому повернуся, і знову. Спершу за повернення, а потім пішло-поїхало.

У хліві маленьке в"єтнамське порося Ксюшу гладить 52-річний Степан Кожухівський. При відділенні живуть українська біла та дві в"єтнамські вислобрюхі свині з поросятком, корова і три кози.

— Я вже півтора року тут кочегаром, — каже Степан. — Спочатку лікувався два рази. А тоді поняв — вернешся в ту жизнь, і знов зап"єш. Тепер живу в своїй хаті в сусідньому селі Пеньківка. Даже по празнікам не п"ю.

Про рідних пацієнти розповідають неохоче.

— Родственніки довольні. А чож недовольним бути, я сам радий, — знизує плечима Степан. — І діти є, і жінка. Син із невісткою у Криму живуть. І жінка з ними тоже. Сам я.

За статистикою, 70% людей, які пройшли лікування, повертаються до старого.

— Уся проблема в знайомствах цих людей. Якби вони поверталися в інше середовище,  ставали б нормальними, — говорить завідувачка організаційно-методичного відділення облнаркодиспансеру 50-річна Тетяна Бойко.

У Вінницькому облнаркодиспансері зареєстровані 22,5 тис. залежних від алкоголю. В  області таких понад 200 тис., вважають спеціалісти.

— У колишніх ЛТП (лікувально-трудових профілакторіях. — "ГПУ"), які ліквідували, режим був майже тюремний, — розповідає завідувач диспансерного відділення облнаркодиспансеру Гліб Головатий. — Нині лікуємо тими ж методами, що в усьому світі. Є схожі на американські групи анонімних алкоголіків. З ними працюють психотерапевти. Чи приймати медикаменти, вирішують самі хворі. Або призначає суд.

Зараз ви читаєте новину «Після наркодиспансеру більшість продовжують пити». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 3490
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода