Лікарі кажуть, що останнім часом почастішали випадки алкогольного делірію — по-народному "білочки". Раніше вони траплялася здебільшого у пияків зі стажем п"ять-шість років. Сьогодні напади бувають у тих, хто зловживає спиртним два-три роки.
У палаті інтенсивної терапії Вінницького обласного наркодиспансеру лежить прив"язаний до ліжка 32-річний вінничанин Микола. Він кричить, судоми викручують його худе тіло.
— Оце тільки привезли "швидкою", — каже лікар-нарколог палати інтенсивної терапії Валерій Семчук, 43 роки. — У кращому випадку треба буде три-чотири доби, щоб вивести з такого стану. Це у нього, — гортає амбулаторну картку хворого, — увосьме.
Нині у відділенні четверо хворих із "білочкою".
— Якщо вони погодяться, будуть доліковуватися у звичайному відділенні, — веде далі лікар. — А ні — то додому. У стані "білочки" може ввижатися що завгодно. Одним видається, що за ними женуться чорти. Інших обплутують кубла гадюк. Людина легко може викинутися з дев"ятого поверху. Пацієнти з білою гарячкою роздирають на собі одяг, рвуть волосся, а буває, навіть виривають собі зуби.
— Мені казалося, шо я йду лісом, а кругом мене — під ногами, на деревах, у воздусі над головою — розчленовані чєловєчєскі трупи, — пригадує Іван, 41 рік. — Я реально бачив розкидані руки і ноги, окровавлені голови. Було страшно. Я хотів утікти з того лісу, але мене шось хапало за руки і не пускало.
Наймолодшому пацієнтові з білою гарячкою, якого лікували в наркодиспансері, був 21 рік.
— Якщо людині з "білочкою" не надати допомогу, то в 20 відсотках випадків настає смерть, — пояснює Валерій Трохимович.
6 
1
Коментарі