У Вінниці ЖЕК №15 перевели у прозорий офіс. Його облаштували в приміщенні колишнього меблевого комбінату на вул. Київській, 31. Установу назвали Центром з обслуговування споживачів. Для його створення міськрада виділила майже 300 тис. грн. До кінця року планують відкрити ще сім таких.
— Тепер по місту бігати не треба, щоб зібрати документи. Все вирішують тут — є представники тепломережі, водоканалу і жеку. Недавно посадили ще й дільничного міліціонера, — каже 40-річний Сергій Браславський, начальник жеку. Зустрічаємося о сьомій ранку. Власним автомобілем "Мітцубісі Паджеро" він об'їжджає територію. На цифровий фотоапарат знімає пластикові ящики біля багатоповерхівки. — Щоранку ходжу по смітниках і під'їздах, фотографую, як прибрали територію. Так робить кожен комунальний керівник. Колись домовилися про таке на спільній нараді. Бо іноді збираю працівників, кажу, сміття не винесено, під'їзд не помитий. Вони віднєкуються. А я раз — і дістав докази.
Жек №15 обслуговує 139 будинків.
— Навесні перевіряємо підвали, миємо вікна, вичищаємо під'їзди. Зараз фарбуємо лавочки, — продовжує Браславський. — Найчастіше люди йдуть до нас через сварки із сусідами — затопили, не поділили площадку. В гуртожитках сваряться за ванну чи кухню. Була бабулька унікальна. Прийшла під кабінет, скаржиться, що жек нічого не робить. Цікавлюся, чи є тепло, вода і газ, чи прибирають територію. Жінка на все ствердно киває, але підсумовує, що все рівно ми нічого не робим.
Браславський каже, в місті обговорюють подальшу роботу жеків.
— ОСББ не замінять жеку. Ми даємо комплекс послуг. Маємо спеціалістів з ремонту, техніку, самі мешканці майном не володіють. І поки все добре — ОСББ працює. Як виникає потреба в серйозному ремонті, нічого не можуть. Полатати дах мешканцям не вистачить ні спеціалістів, ні коштів.
Жек відповідає за утримання дому та прибудинкової території. Щомісяця комунальне підприємство отримує близько 800 тис. грн за надані послуги.
— Грошей за квартплату нам вистачає і на зарплату, і на податки. Ще й раз у два місяці поміняти старі комп'ютери, — каже Сергій Юрійович.
Повертаємося до кабінету. Секретар заходить зі стосом паперів для підпису. В перерві Сергій Юрійович похапцем п'є каву.
— Оце мій обід, більше виділити часу нема як. Люди не хтять з нами працювати, лиш скаржаться. На Новий рік в одному із дворів ставили ялинку. Закупили подарунки, найняли Діда Мороза, Снігурочку. Перед святом випав сніг. Розвішали оголошення, щоб жильці вийшли помогли розгребти снігові кучугури. Ніхто так і не з'явився. Сніг чистив я із заступником. Але свято вдалося.
Найбільша проблема — боржники.
— Зараз у нас 72 боржника, які винні понад 500 гривень. Найбільший борг — 7 тисяч гривень. Є жеки, де люди винні й 50 тисяч гривень, — пояснює Сергій Юрійович. — Недавно ввів практику — пропоную боржникам роботу. Є в нас мешканка, прийшла і говорить, шо роботи нема й грошей нема заплатити. Кажу, що влаштую її двірником, бо ні освіти, ні досвіду не має. Отримуватиме близько 2 тисяч гривень і помаленьку із зарплати розраховуватися можна за борг. А вона очі витріщила й стала віднєкуватися. За два роки, що тут працюю, на роботу так ніхто й не погодився, але гроші на погашення боргів знаходять.
О восьмій вечора збирається додому.
— Мій номер знають мешканці, старші по будинках. Телефонують у будь-який час, — додає. — Під час снігопадів три доби працювали без сну. Додому приходив переодягнутися і помитися. Із заступником Василем Чернюком постійно слідкуємо за погодою. Коли бачимо, що мають бути сильні опади, завчасно готуємося. В таких випадках я встаю в два ночі, він у три. Коли йде дощ чи сильний сніг, зідзвонились, зібрались, бо поруч живемо, і поїхали на роботу.
2 
1
Коментарі