У передвиборному запалі політики не цураються цинічних спроб заробити рейтингові дивіденди навіть на тому, щоб звинуватити опонента в чесній роботі.
Епідемія грипу в Україні, як і будь-яка інша надзвичайна ситуація, додає політичних ускладнень у напружену й без того виборчу кампанію. Таке враження, що політики змагаються, хто голосніше "чхне" критикою на адресу опонента. Цілком природно, таким об"єктом для критики стає уряд і особисто прем"єр.
У Партії регіонів звинуватили Тимошенко в тому, що це вона винна в епідемії грипу, бо кілька тижнів тому зібрала на Майдані мітинг на свою підтримку. Ще один кандидат назвав виділення Верховною Радою мільярда гривень на боротьбу з епідемією "класичним політичним піаром". А з парламентської трибуни щосили летять бездоказові звинувачення, начебто епідемію організували депутати-"бютівці", щоб не звітувати, чому немає тепла в школах.
Повноважні представники президента, губернатори Полтавської й Херсонської областей, вимагають заборонити селекторні наради уряду, "щоб не сіяти паніки". Юлія Тимошенко, незважаючи на власну застудну недугу, їде в найбільш постраждалі області. Одягнувши маску, продовжує відвідувати лікарні й інші проблемні об"єкти, тримаючи на особистому контролі епідемічну ситуацію. А тим самим дає привід опонентам, які, щоправда, не тільки в ті регіони, але й навіть у парламент носа не показують, "викривати" себе в самопіарі.
Були деякі помилки
Разом із тим епідемія "політичного грипу" не могла виникнути на порожньому місці й в жодному разі не може бути вигадкою піарників БЮТу. Нарівні, а то й більшою мірою, вірусна інфекція вразила й країни ЄС, Росію. Та й місія Всесвітньої організації охорони здоров"я, що прибула в Україну, визнала, що звичайний вірус грипу не міг так швидко поширитися, й отже, ми маємо справу з А/H1N1 — так званим каліфорнійським.
Політичні спекуляції на тему епідемії мають благодатний ґрунт, коли йдеться про життя та здоров"я людини. Особливо в політиків, які суттєво відстають від лідерів президентських перегонів — Януковича й Тимошенко.
Багато в чому розвиткові теми грипу з політичним забарвленням сприяють вітчизняні ЗМІ. Адже для виникнення паніки необхідні або нестача інформації про реальну небезпеку, або її надлишок — як в Україні.
У діях урядової команди були деякі помилки при підготовці до протидії епідемії грипу та ГРВІ, яка цього року розпочалася на кілька тижнів раніше, ніж зазвичай. Але й опозиція, за рідкісним винятком, не змогла запропонувати нічого конструктивного. Багато критики й мало рецептів оздоровлення. Так само було й з економічною кризою.
Команді прем"єра в таких умовах "співробітництва" з іншими галузями влади не залишається нічого іншого, як пристосовуватися у своїй роботі до вже існуючої схеми. Її умовно можна описати так: доки Тимошенко бореться з епідемією грипу, усі борються з Тимошенко. Така думка має повне право на життя, оскільки саме Кабмін став головним штабом у країні по боротьбі з епідемією й уже одержав перші позитивні відгуки. Так, штаб-квартира Всесвітньої організації охорони здоров"я назвала нашу країну прикладом у боротьбі з епідемією. А дії українського уряду та медпрацівників — правильними й ефективними.
Тема грипу ще неодноразово спливатиме в контексті президентської виборчої кампанії. Багатьох хвилюватимуть питання, чи запровадять надзвичайний стан і чи відбудуться вибори, хтось буде розігрувати теорії змови, шукати крайніх тощо. Зрозуміло одне: що більше політичних інсинуацій навколо епідемії, то менше об"єктивної інформації й допомоги отримуватимуть звичайні громадяни України.
4 
1
Коментарі