Із 17-річною Ярославою Курячою, переможницею конкурсу "Перлина Чорного моря-2009", зустрічаємося в сквері Козицького у Вінниці. Довге русяве волосся дівчини закручене в гулю, на обличчі ледь помітне ластовиння. Нафарбовані лише вії та губи.
Ярослава взута в босоніжки на низьких підборах.
— На високих майже не ходжу, бо велике навантаження, — дивиться на ноги.
Третьокурсниця Вінницького училища культури навчається на хореографа.
— Заняття кожного дня, — розповідає. — Тричі на тиждень класична хореографія, один раз народна і два рази сучасна. Позаминулого року ходила до танцювального центру "Віктор і Вікторія", вивчала хіп-хоп та диско. Але більше мені подобаються бальні танці.
Ярослава мріє танцювати в київській студії шоу-балету "Тодес", а згодом створити власний танцювальний центр.
— У "Тодесі" всі танцюристи, як один: однакові на зріст, за будовою тіла. Потрапити до гурту я поки що не пробувала. Маю два роки, щоби підготуватися і пройти кастинг.
Цієї весни дівчина стала першою віце-міс на конкурсі "Міс Вінниця". Італійське модельне агентство Joy Models Management запропонувало їй контракт.
— У той час у мене почалися екзамени в училищі, тому наші взаємини відсунулися на задній план. Недавно мені запропонували працювати моделлю в Києві. Можливо, погоджуся.
Зріст Ярослави — 188 см, параметри — 88-61-91. Каже, перед конкурсами краси на дієти не сідає — у цьому немає потреби.
Обожнюю вівсяну кашу, вона легка на шлунок. Їм її з фруктами або м"ясом. Улітку налягаю на салати
— Я обожнюю вівсяну кашу, вона легка на шлунок. Їм її з фруктами або м"ясом. Улітку налягаю на салати.
Переможниця конкурсу краси розповідає, що учасниці таких заходів забобонні — вірять у прикмети. Наприклад, не можна взувати нові босоніжки одразу на конкурс — не пощастить. У них обов"язково треба походити на репетиції.
Ярослава виймає із сумки дерев"яну тарілку та шкатулку. Говорить, що захоплюється петриківським розписом. Чотири роки відвідувала гурток у вінницькому Палаці дітей та юнацтва.
— У мене є картини, шкатулки, кухонні набори, підсвічники, глиняний горщик для квітів.
Свої роботи дівчина вручає друзям на дні народження.
— Два роки тому найкращому другові Ярославу подарувала картину. У нього кімната в зелених тонах. То й картину намалювала таку ж. На ній у центрі жар-птиця, а по боках квіти. Минулого року одногрупниця Аліна попросила на день народження розмалювати їй кухонну лопатку. Цього року вже інша подруга попросила такий же подарунок.
Ярослава малює фарбою гуаш, купує її в художніх салонах міста. Заготовки для робіт — вирізані з дерева шкатулки чи тарілки — бере в своєї вчительки Ірини Угрінчук з Палацу дітей та юнацтва.
— Шкатулка коштує 25 гривень, велика ложка — 30.
Ярослава нахиляється до тарілки.
— Ось бачите ці маленькі прожилки на квітах? — показує. — Їх малюють котячим пензликом. Він дуже тоненький, робиться із шерсті хвоста кота. Такі прожилки треба робити швидкими й дуже точними рухами. Пензлик теж купила в Ірини Іванівни за 2,5 гривні. За чотири роки я тільки раз його поміняла. Тарілку розписую десь три дні, кухонний набір — два-три тижні. Петриківський розпис — це яскраві кольори, квіти, казкові птахи. Цим він мені й подобається.
5 
1
Коментарі