Ексклюзиви
Вівторок, 27 листопада 2007 19:03

Анатолій Ганчук планує випустити на волю 200 фазанів

Автор: фото: Тетяна САРАХАН
  Анатолій Ганчук тримає самку фазана в своєму вольєрі в селі Шепіївка Калинівського району Вінницької області. Самки полохливі, зловити їх майже неможливо, даються тільки в руки господаря
Анатолій Ганчук тримає самку фазана в своєму вольєрі в селі Шепіївка Калинівського району Вінницької області. Самки полохливі, зловити їх майже неможливо, даються тільки в руки господаря

У селі Шепіївка Калинівського району на Вінниччині 47-річний Анатолій Ганчук розводить фазанів. Купив їх два роки тому на базарі, коли гостював у двоюрідного брата в Одесі. Нині має п"ять птахів.

— Дружина й досі не знає, скільки я заплатив за них, — згадує чоловік. — Як кажуть, чим менше жінки знають, тим менше запитань. Тоді все казала: нащо вони тобі? А я так мріяв про них.

У вольєрі, обгородженому сіткою, в садку за будинком бігають три фазанки. Поряд розташована пасіка — дев"ять вуликів. У буді навпроти — собака Англорос. Побачивши поруч з господарем незнайому людину, став бігати й гавкати. Птахи заметалися у вольєрі.

— Бояться гостей, — пояснює Анатолій. — А так ідуть до рук. Тільки коли пролітає яструб, ховаються під гілки сухої ялини.

Птахи невибагливі. На зиму їх у тепліше приміщення господар переводити не буде. Фазани переносять до 40 градусів морозу. Крім зерна їдять хрущів і колорадських жуків.

Анатолій Ганчук планує через три роки розвести до 200 фазанів і тоді випустити їх до мисливських угідь Калинівського району.

— Треба буде вибрати місцевість із очеретом, кущами, щоб вони спочатку там здичавіли, — зауважує він. — Може, з сотні десять і виживуть, які на дерева вночі будуть вилітати. А відразу їх випустити на полювання — це як на розстріл.

Анатолій військовий за освітою, працював у колонії суворого режиму на півночі Росії. Був начальником загону в"язнів. Приїхав на батьківщину після скорочення штату.

— Там кругом ліси, — згадує чоловік. — Застрелимо з друзями глухаря чи тетерева. Юшку зваримо. Заграємо на гармошці. Гарно, весело. Так, як має бути!

— Двох фазанів нещодавно продав чоловіку, який привіз буряковий жом. Він хоче вирощувати. Тепер тільки на розвід продаю. Односельчанам був продав трьох, а вони з них юшку зварили! — обурюється господар. — За весь час продав п"ятеро по 50 гривень за кожного. Два самці не так давно здохли. Не розумію чому. Доведеться їхати й докуповувати в село Трушки Білоцерківського району на Київщині. Там їх розводять.

20-річна донька Ганчука Юлія торгує в магазині. Заочно навчається у Вінницькому політехнічному університеті. 46-річна дружина Галина Андріївна працює секретарем місцевого підприємства "Лан". Часто зерном отримує зарплату. Ним і годують птицю.

— На мої 400 гривень завклубу не проживеш, — каже Анатолій Михайлович. — Живемо ще за рахунок молока. А буває, бичка продамо чи й порося.

Чоловік уже 18 років полює на лисиць, зайців, качок. Не знає, чи зміг би стріляти у своїх фазанів.

Цих птахів цінують насамперед за дієтичне і смачне м"ясо. У парках спеціально розводять для краси. Колись на фазанів дозволяли полювати лише королям.

Зараз ви читаєте новину «Анатолій Ганчук планує випустити на волю 200 фазанів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода