Життя-зебра

 

Кажуть, життя як зебра. Біла смуга, чорна смуга, біла, чорна. А потім дупа.

Ранком я знайшла калюжу в туалеті. В кутку. Нагримала на сина за те, що він відливає повз унітаз. Потім з"ясувалося, що потік бачок, а дитина справляє нужду досить влучно.

Їхала на роботу. В метро якийсь мужик своїм "дипломатом" порвав мої колготки. Капець! Ненавиджу мужиків з "дипломатами". Зареклася: спідницю більше не одягну.

На вулиці троє різних перехожих спитали мене: "Де тут туалет?"

Знущалися, мабуть. Чи я так погано виглядаю? Ага! Я тоді саме курила поблизу пивної. Може, не так усе погано?

Телефонує подруга. Вагітна. Розповідає докладно. А я пишу статтю терміново в номер. Питаю, чи придумала вона заголовок своєму майбутньому нащадку. Здається, вона образилася. Але я встигла здати в номер.

У кого менше семи зубів, той страждає розумовою відсталістю

Увечері зайшла знайома. У неї клопіт — син-підліток. Про СНІД і презервативи вона йому вже розповіла. А це шукає, хто б позбавив його невинності, щоб без психотравм. Чому я? Ага, від мене цього, слава Богу, не вимагають.

Подзвонила мама. Її обікрали. Зламали замки в броньованих дверях, недавно поставлених мною, і вкрали 30 гривень. Відшкодовувати збиток — мені. До зарплати десять днів. Гроші скінчилися. Хочу про це поговорити, але ні з ким.

Цьому колись настане кінець? Он учені довели: у кого менше семи зубів, той страждає розумовою відсталістю. Своїх у мене вісім. Інші дісталися дорого. Тепер ясно: прогрес гальмують зубні лікарі.

То в кого ж можна позичити? 

×