— Ніякого "Правого сектора" в Мукачевому не було. То чергові зелені чєловєчки. Вспомни, так само на Донбасі починалося: приїхали невідомі, зданія захопили — і пішло-поїхало, — жінка років 50 з чоловіком вибирають овочі на центральному ринку Полтави. Із продавцями говорять про стрілянину в місті Мукачеве на Закарпатті.
— Ліда, не мели дурниць. Які чєловєчки на Західній Україні? Там же всі патріоти, — чоловік підморгує двом продавщицям.
В овочевому ряду близько 30 людей. Більшість — пенсіонери. Беруть кабачки й огірки для консервації.
— Стріляти почали від безнаказаності. Хто тих добровольців провіряє, коли вони з Донбасу їдуть? Навезуть зброї і думають, що Бога за бороду схопили. Благими ділами прикриваються. Гівнюки, — перемовляються на початку ряду дві літні жінки. — По тєлєвізору казали, що дитину у плєн взяли. 1990-ті вертаються.
Троє молодих чоловіків жують пиріжки біля стелажів з овочами.
— Костя, то жесткая подстава. У меня одноклассник в "Азове" воюет. Говорит, добровольцев давить конкретно начали. А правосеки же бесшабашные, слушают только Яроша. Вот и решили их утопить.
— Тільки не понятно, якого фіга Ярош признав, що там його люди були, — каже другий. — Що, і його купили? Ну, тоді країні — кришка.
На ринку Урожай у Вінниці молода продавщиця кави розказує колезі новини із соціальних мереж:
— Пише якась жіночка з Мукачевого: не лізьте до нас, ми тут давно Європа, і давно — не Україна. Живемо добре. Порошенкового покращення не хочемо. Люди працюють за кордоном, вільно переходять із країни в країну, торгують. І не чекають ніякого безвізового режиму.
На просп. Космонавтів зустрічаються двоє чоловіків середнього віку. Сідають на лавку.
— Це бандюковські розборки, а "Правий сектор" туди паровозом попав. Хлопці гарячі, зброя є. Тільки не понятно, чию сторону вони тягнуть, — говорить один.
— Найобідніше, що правду нам ніхто не скаже.
Коментарі