Ексклюзиви
Середа, 07 березня 2007 19:05

Жінки йдуть служити через зарплату

Автор: фото: REUTERS/Gleb Garanich
  Військовослужбовці-жінки з 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади тренуються на стрільбищі на полігоні у Житомирі
Військовослужбовці-жінки з 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади тренуються на стрільбищі на полігоні у Житомирі

— Так інколи хочеться кинути цю роботу. Але потім думаю: ну одягну я туфлі на високих підборах і що далі? Куди я піду? — каже старший сержант Наталія Копач. Вона — санінструктор 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади 8-го армійського корпусу, що в Житомирі. 2004-го жінка була в складі миротворчої групи в Іраку.

У 95-й бригаді служить кілька сотень військовослужбовців. Жінок близько ста. У 13-му батальйоні усі працюють за контрактом. Більшість живуть у Житомирі. Приїжджим виділили гуртожиток.

— Наші жінки-військовослужбовці нічим не гірші від солдатів-чоловіків. Так само стріляють, стрибають із парашутів, виконують накази, — запевняє заступник командира 13-го батальйону В"ячеслав Андрушко, 33 роки.

Обідньої пори у вівторок на військовому полігоні проходять навчання. Десяток жінок тренуються на стрільбищі. Усі в теплих камуфляжах, у касках, штанах кольору хакі та берцах. За спиною в кожної автомат. Жінки з макіяжем, але без манікюру.

— Тут температура завжди градусів на п"ять нижча, ніж у місті, — розповідає старший сержант 35-річна Ольга Теремчук, медсестра. — Так набігаюся інколи на морозі, що не знаю, який крем для обличчя купувати.

В армії Ольга уже шість років. До того працювала медсестрою. Військовою стала через високу на той час зарплату. У лікарні отримувала 80, а в армії платили 280 грн. Зараз має ставку 780 грн. Каже, що на сім"ю ледь вистачає.

— Із чоловіком розлучилися через два роки моєї служби. Ревнував страшенно, не міг поділити із роботою. Зараз не шкодую, що так сталося. Діти залишилися зі мною, — розповідає Ольга. — Я навчилася бути самостійною.

Її підтримує Наталія Копач. Вона якраз відстрілялася.

— Я в Ірак вирішила їхати через сімейні проблеми, — каже вона. — Зараз хочу в Афганістан.

Разом із Наталею в Іраку були дві подруги-колеги. Одна з них, Віра Петрик, там загинула, а друга навчається в Харкові на льотчицю.

Найважчим у роботі була форма, жартує Копач. Камуфляж разом із бронежилетом 20 кілограмів, каска — ще три, на одному плечі автомат, на іншому — аптечка.

Скільки заплатили їй за службу миротворцем, говорити не хоче.

Руслана, яка служить чотири роки, готується до 28-го стрибка з парашутом. Разом із напарником складають парашут. Каже, що це займає 45 хв. Кожен етап перевіряє інструктор. Зробити щось неправильно практично неможливо.

До Міжнародного жіночого дня чоловіки-військовослужбовці накриють для жінок стіл. Даруватимуть посуд та квіти.

Зараз ви читаєте новину «Жінки йдуть служити через зарплату». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода