— Покупали продукты дочери на свадьбу в сентябре. Мясо заказывали с Украины. Его просто нет. В супермаркетах можно взять либо курятину, либо замороженную свинину. Но она со складов запаса России. Страшно брать, — пише в донецькій групі 46-річна Ірина Лісовська з Донецька.
— Із продуктами важко. Круп і макаронів немає. Полиці завалені, але це все з російської гуманітарки. Рис із Краснодару в пакетах, як вариться, стає суцільним куском. Не розділити. Макарони — так само. Від них болить живіт. Дітям таке не даю. З чоловіком іноді їмо. Єдине, що нормальне, — це перловка. Але її щодня не їстимеш.
Жителі Донецька за продуктами ходять до супермаркетів. Переважно — в мережу АТБ. 28-річна Валентина записала тижневі витрати на харчі. Працює касиром у супермаркеті. З чоловіком виховують 13-річну Настю та Віолетту, 7 років.
— За два года рацион поменялся. Раньше после работы брала что-то вкусненькое. Сейчас строго по списку, — каже Валентина. — Чоловік раніше був у магазині експедитором. Тепер пішов воювати в ДНР. Час від часу приносив пайки. Торік більше, тепер мало перепадає. Але крупи, макарони, олію я не купую.
Отримує 4 тис. рублів або 1500 грн. Її чоловік заробляє 10 тис. рублів — 3,8 тис. грн. Із них 900 грн витрачають на комунальні виплати.
— Живемо на мою зарплату. Дають двічі на місяць — аванс, потім решта. Чоловікові з липня нічого не платять, — пояснює. — Бувають підробітки. Наприклад, здає брухт.
Закупки Валентина робить двічі на тиждень. На продукти витрачає 400 грн.
— Є українські та російські товари. Навіть білоруські, але дорого. Беру раз на місяць півкілограма твердого сиру. Це 130 гривень. Підморожую, а потім натираю для шаткування капусти. М'ясо свіже купуємо раз на рік. Його замінила тушонка. Її з кашею даємо донькам. Самі обходимося смаженим яйцем або цибулею. Кілограм свинини — 110 гривень. Буває, привозять дешеві консерви, але брати такі не ризикуємо. Минулого тижня купила бичок у томаті. Відкрила, а він із нутрощами та смердить. Навіть собака не їв.
Сумую за домашнім сиром. Бабульки привозили на ринок із сіл чи околиць. Зараз там усе розгромили. У маркеті можна купити російський кисломолочний у пачках. Але запекти чи засмажити сирники неможливо — розлазяться. Олія прилипає так, сковорідку не відмити. Питала технологів, що то таке. Кажуть, там багато кокосової олії. За місцевими сирами черга ще на складах. У магазини не завозять.
Родина відмовилася від супів. Не купують заморожені продукти та знають порцію кожного.
— Готуємо кожен собі й одразу їмо. Купила мірну склянку. Дівчатам даю по 100 грамів крупи вранці. В обід — макарони з яйцем. Для спагеті маю мірну лінійку на 100 та 200 грамів. На вечерю замість йогурту чи кефіру подаю смажену чи варену картоплю. Не готуємо наперед. Намагаюся нічого не ставити в холодильник. Бо як зникне світло, їжа зіпсується. Не морозимо фруктів і ягід. Їх уже два роки ніде купувати.
У магазинах немає цінників і не дають чеків.
— Приходишь в "Народный гастроном" — на полках 30–40 видов продуктов. И ни одного ценника. Подходишь к кассе, кассирша поднимает глаза к потолку, думает и называет сумму, — каже 37-річний Сергій Юрин із Єнакієвого. — Деякі магазини виписують товарні чеки, якщо попросиш. Більшість не просять. На вихідні беру пиво, палку ковбаси та хліб. Це майже 250 рублів або 100 гривень.
Донеччани скаржаться на якість російської ковбаси, горілки.
— Недавний хит — конфеты со странными названиями "Плотник Вася", "Кочегар Петя", "Заводная теща", — каже 27-річний Вадим Цибулько з Донецька. — Виробляє Вологодська кондитерська фабрика. Їх майже не купують, бо дорого. Кілограм коштує 153–200 гривень.
Росіяни скуповують ношені шуби
— В Луганске и Донецке за последний год открылось много магазинов гуманитарки, — каже Василь Мандрика з Луганська. — Продають ношений одяг. Накрадений із квартир тих, хто виїхали. Донецькі одягаються там. Приїздять росіяни з Ростовської області. Бо можна знайти хороші речі. Чув, потім чистять, замінюють підкладки та продають у Росії як нові. Була коротка норкова шуба за 5 тисяч гривень. Ще одна ніша — комісійні магазини прикрас. Набір із золотих сережок і персня можна придбати за 1500 гривень. У ювелірці це коштує втричі дорожче.
Місцеві перестали купувати по кілька пар взуття. Жінки рідко беруть модельне.
— Стараемся брать обувь на толстой подошве и из кожи, — каже Олена Добрянська з Донецька. — Щоб хоча б на два сезони було.
2 
35413
Коментарі