Залишають "на згадку" чи "на пам'ять"?

Залишають "на згадку" чи "на пам'ять"?

Не всі розрізняють "пригоду" і "нагоду". Інколи можна почути "стану в нагоді", хоча це неправильно. Одне зі значень слова "пригода" — це потреба чи користь (бути у пригоді, стати у пригоді). Для запам'ятовування можна пригадати цілком собі українське слово "пригодитися" (виявитися для чогось придатним). Якщо зразу пов'язати в голові цю "пригоду" із "пригодитися", буде легше. А нагода — це певний сприятливий випадок (трапилася нагода, мати нагоду). Для запам'ятовування можна завчити коротку фразу: "Я матиму нагоду вам стати у пригоді".

"Пішли" — це дієслово минулого часу дійсного способу. Його вживають десь так:

Вони пішли і не прийшли.

А ми пішли й прийшли.

Тепер є ми,

а їх нема.

Зима.

Натомість "ходімо" — це дієслово в наказовому способі множини. Приклад:

Ходімо, Дімо,

я покажу,

як тоне німо

у джемі жук.

Коли хочете когось кудись покликати, — кажіть "ходімо", а не "пішли".

Коли ви щось комусь лишаєте, аби той про вас пам'ятав, — це зветься "на згадку", а не "на пам'ять". На згадку — тобто щоби потім про вас згадали. Як-от: "На згадку про себе я лишив йому пляшку текіли, два великих лимони й пачку артемівської солі". Інший варіант, який трапляється рідше, — "на незабудь". Був у Шевченка вірш "На незабудь Штернбергові". Варіант красивий, але трошечки старший, ніж теперішнє звичне "на згадку".

"На пам'ять" — це якщо "на пам'ять не скаржуся, записувати не буду". Прикметник з іменником. А "напам'ять" — це коли вірш учити. Російською "напам'ять" буде "наизусть". Тобто те, що вийде потім із вуст.

×