Люди менше допомагають волонтерам
— Допомагати стали менше. Таке постійно відбувається, коли оголошують перемир'я. Довелося відмовитися від закупівлі індивідуального спорядження — форми, берців, розгрузок. Збираємо гроші на оптику, тепловізори, приціли, безпілотники, автомобілі, — каже волонтер із "Народного тилу" 29-річний Роман Сініцин.
— Три місяці тому купували чотири-п'ять тепловізорів на тиждень. Зараз ледь на два назбируємо. Один коштує майже 3300–3500 доларів. Відпали люди, які жертвували по 200, 300, 500 гривень. Продовжує допомагати бізнес. Біля 30 відсотків надходжень на валютні рахунки — від діаспори. Не можна сказати, що держава нічого не робить. Коли ми починали їздити у травні торік під Слов'янськ, солдати клеїли берці суперклеєм чи скотчем, не було бронежилетів, касок. Зараз усе це є. Видають форму, берці, каремати, спальники, нові види зброї. Для спецпризначенців оптика є. Але я недавно повернувся з району Гранітного. Там мрак — нічого нема. Це армійський підрозділ. У Нацгвардії краща ситуація. Усе, що купуємо, ставимо офіційно на баланс частини. Були випадки, коли з боєм забирали куплені тепловізори. Бійці думали, що то їм подарунок. А що ще комусь вони треба, не розуміють. Працює акція — поверни речі для наступної хвилі мобілізації. Нам віддавали все, що купували. Було таке, що хлопці привозили навіть форму й берці. Кажуть: дайте кому треба. Згортаємо склад, де раніше сортували форму і спорядження. Явище волонтерства в Україні не зникне. Буде переформатування. Війна не закінчиться — це всі розуміють. Люди активізуються, коли почнеться активність на фронті.
48-річний Олександр Кудінов і Віктор Майстренко, 35 років, збирають передачі полоненим, яких бойовики тримають у підвалі Донецького СБУ.
— Не можу виїхати четверту добу. То не було пального, то коліс, — розповідає Олександр Кудінов. — Більше ніхто не возить передачі полоненим. Влада зацікавлена, щоб їх не розшукували. А ми знаходимо. Хлопці там сидять з літа. Їм треба їжа, одяг. Якщо передають родичі, то везу передачі. Якщо ніхто не передає, то збираємо що можемо. Дуже треба медикаменти. Організували там медичний пункт. Знайшли медсестер і лікарів, які допомагають пораненим. Роблять це безкоштовно.
— Крім проблеми з грошима, існують труднощі з пропуском через наші блокпости. Діє обмеження по вазі, — додає Віктор Майстренко. — Останній раз сказали зняти два ящика тушонки. Лише на бензин треба щонайменше 3 тисячі гривень. Продуктами допомагають люди й волонтери. Грошей із батьків полонених не беремо.
— За останній тиждень прийшло 200 гривень, — каже волонтер 20-річна Тамара Шевчук. Допомагає батальйону ОУН. — Менше почали скидати з кінця березня. Зараз вдається допомагати завдяки тому, що є налагоджені контакти з фірмами. Порібна літня форма, берці. Їх вистачає на місяць-два. Купила форму й берці для 10 бійців: 480 гривень — форма і 340 — берці. Коли на картку нічого не приходило, просила допомоги у друзів.
2 
1
Коментарі