— Події в Іловайську в серпні 2014 року спеціально розслідують таким чином, щоб не можна було висунути звинувачення жодному українському генералові. Щоб нікого не карати, — каже 53-річний Тарас Костанчук, командир штурмового загону батальйону "Донбас", який виходив тоді з оточення. Аналізує звіт Генеральної прокуратури стосовно розслідування Іловайської трагедії.
Документ оприлюднили 14 серпня. Згідно з ним, протягом серпня під Іловайськом загинули 366 військових, 429 були поранені, 300 потрапили в полон, на 300 млн грн втратили зброї і техніки. Українців розстріляли з важкого озброєння російські військові. Причинами трагедії слідство вважає дезертирство бійців і помилки в плануванні операції. Прізвищ генералів не називають.
— Ключовий момент: події в Іловайську не виділили у окреме кримінальне провадження, а подають у загальній справі російської агресії, — продовжує Тарас Костанчук. — Її розслідуватимуть роками. Європейський суд із прав людини встановить винних у кращому разі через десятиліття.
Загибель будь-якого українського солдата завжди виноситься в окреме кримінальне провадження. Слідчі з'ясовують, який наказ виконував, які мав озброєння і захист, звідки прилетіла куля, як діяв командир та інші побратими, що зробили для уникнення трагедії. А вбивство 366 солдат у конкретному місці і в конкретний час Генеральна прокуратура подає у загальній справі.
Загиблих було 366?
– 29 серпня, у день масового виходу з оточення, десь стільки. Але Іловайська трагедія має значно довший проміжок часу. Почалася 5 серпня — з наказу про звільнення Іловайську, закінчилась 6 вересня, коли звідти вийшов останній солдат. Місяць тривали бої, гинули люди. У самому Генеральному штабі постійно називали цифру 960 загиблих.
Чому події в Іловайську розслідують таким чином?
— Спочатку це було окреме провадження. Його розслідували так само, як збиття Іл-76 (14 серпня 2014 року під Луганськом бойовики збили Іл-76. Загинули 49 військових. За це генерал-майор Віктор Назаров отримав сім років в'язниці. Він наказав садити літак, знаючи, що у бойовиків є засоби протиповітряної оборони. — ГПУ). Потім слідство зрозуміло, що треба буде притягувати до відповідальності багатьох, аж до президента-верховного головнокомандувача, передавати справу в український суд. Щоб уникнути цього — її об'єднали у загальну по російській агресії.
Хто з українських генералів винен у трагедії?
— До відповідальності варто притягнути тодішнього міністра оборони Валерія Гелетея, начальника Генштабу Віктора Муженка, його заступника Віктора Назарова і командувача сектора "Д" Петра Литвина. Потім допитувати нижчих командирів, встановлювати ступінь їхньої відповідальності.
Операцією зі звільнення Іловайська керував Руслан Хомчак — командувач сектора "Б"?
— Він був із нами до останнього дня. Виходив з оточення разом з усіма, міг загинути. Він не втік заздалегідь.
Як відновити справедливість?
— Виокремити події в окрему справу, встановити і покарати конкретних командирів і реабілітувати солдатів, яких зараз судять або вже засудили за те, що залишили бойові позиції.
Чому їх реабілітовувати? Бійці 51-ї бригади втекли з поля бою, оголивши цілий фланг.
— Солдати і сержанти не самі по собі кидали бойові позиції, а йшли за своїми командирами. Якщо оголили позиції, як вважає слідство, то чому командир не написав рапорти про дезертирство? Без них солдатів не можна карати. Командир же зробив це значно пізніше, в Луцьку, коли йому сказали про це у військовій прокуратурі. Написав 1700 рапортів. Навіть якщо вся його бригада втекла, то насамперед відповідальність лежить на ньому. Він це допустив.
3 
1
Коментарі