Щороку в Україну приїжджають 20 тис. трудових мігрантів. Кожен третій працює нелегально. Однак за кілька років Україна не зможе обійтися без них, вважає Тарас Доронюк, експерт із міграції аналітичного центру "Цедос".
— Портрет мігранта чи біженця в Україні не змінюється останні п'ять-десять років. Приїздять здебільшого з Афганістану, Сирії, Чечні — країн, із якими ми зберегли тісні зв'язки. Працевлаштовуються вихідці з республік Радянського Союзу. В першу чергу дозволи на роботу отримують приїжджі з Кавказу та Центральної Азії.
Знайти робочі місця для п'яти-семи тисяч нелегальних мігрантів — не проблема. Їхній вплив на ринку праці в кілька десятків мільйонів незначний. Етнічні групи тут займають умовні "ніші".
Турки здебільшого працюють на будівництві та в переробній промисловості. Сирійські біженці часто відкривають заклади харчування. Вихідці з країн Центральної Африки мають чимало перукарень. Під Києвом діє цех із виробництва напівфабрикатів, де трудяться 100 азербайджанців. Це — точкові приклади.
Україна — не приваблива для мігрантів. Має високий рівень безробіття, нестабільну економіку. Досі є прописка, складна система дозволів і документів. Навіть спрощені за останні кілька місяців процедури залишаються складними. Наприклад, Україна сплачує біженцям 18 гривень разової допомоги. Інша проблема — отримати дозвіл служби зайнятості для зарахування іноземця в штат. Мовляв, таких фахівців достатньо й у нас.
— Можна дати хабара й отримати цей дозвіл, — продовжує Тарас Доронюк. — Хоча за кілька років українська економіка фізично не зможе обійтися без мігрантів. Або станемо країною з населенням 30 мільйонів переважно українців, або будемо утримувати демографічний баланс за рахунок мігрантів. У першому випадку, не зможемо забезпечити навіть власну пенсійну систему, не кажучи про промисловість чи успішну економіку. Ми — не Японія, яка реалізовує програму заміни 20 відсотків працівників на роботів.
За 25 років незалежності з України виїхали п'ять-шість мільйонів людей. Понад мільйон наших громадян перебувають на території Росії. Майже 500 тисяч отримали право на роботу в Польщі. Їдуть у Канаду, США, Євросоюз. Там постійно розширюють квоти на переселення.
Незапланований наплив біженців, як із сирійцями в Європі, можливий і в Україні. Державі доведеться швидко адаптувати законодавство, коли на кордоні з'являться табори мігрантів, каже Тарас Доронюк. Так півтора року тому "підганяли" закони під переселенців.
— Сприйняття у суспільстві залежатиме від кампанії у ЗМІ. Навіть попри стереотипи щодо переселенців, за рік більшість із них освоїлися на нових місцях.
Місяць тому президент підписав закон про спрощене надання українського громадянства іноземцям, які воювали в АТО. Це буде нове явище для нашої міграції. Його варто досліджувати за кілька років.
Єдина категорія мігрантів, яких побільшало останнім часом — іноземні студенти. Та через події на Донбасі багатьом із них довелося перевестися або покинути навчання. Це негативно вплине на освітній імідж України.
Із Росії приїдуть політичні втікачі
У Росії вже є люди, які чекають можливості переїхати в Україну. Зроблять це, якщо будуть робочі місця та гідний рівень оплати праці, каже Андреас Умланд, експерт Інституту євроатлантичного співробітництва.
— Якщо в Росії триватиме економічний спад, а в Україні — зростання, варто очікувати потоку політичних і економічних біженців. Цих людей асимілювати легше за переселенців із Кавказу чи Центральної Азії. Не варто боятися. Хто підтримує антиукраїнську пропаганду, не приїде. Телеведучі Євген Кисельов і Савік Шустер — приклади таких політичних біженців.
4 
1
Коментарі