На батьківщині Тараса Шевченка — у селах Шевченкове, Моринці та Будище Звенигородського району Черкащини 9 березня відзначатимуть 200-річчя з дня народження поета. На підготовку до ювілею витратили близько 41 млн грн.
— Візьміть сала, Федорівна, — Олександр Федьорко, 50 років, стоїть за прилавком у центрі Шевченкового. Тут розташована дирекція заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка". Є музей Кобзаря, могили його батьків, хата. Готуватися до святкування почали торік.
— Мені не треба, — відповідає Галина Добровольська, 77 років. Її дівоче прізвище — Шевченко. Далека родичка Тараса Григоровича. — На 9-те число що у нас тут буде?
— Федорович хотів приїхати, поки не втік. Чув, що тепер усі свята відміняються, — каже Федьорко.
— Це вони бояться, щоб не було скупчень людей. Приїде якийсь, кине гранату у клуб. Тепер так. Спати не можу, до чотирьох ранку дивлюся про Крим. — Добровольська чекає, поки відкриють пошту, йде за посилкою з книжками.
На музеї Шевченка висить оголошення "Ведуться реставраційні роботи". Поряд адмінбудівля. На добротних вхідних дверях поки що не обдерли целофану. Вікна нові, пластикові, під дерево.
— На благоустрій виділили мільйон 200 тисяч гривень. Зробили меморіальну алею, поклали плитку, оновили лавки, освітлення, — говорить директор музею Богдан Писар, 56 років. — Відремонтували приміщення котельні. На це пішло 450 тисяч. А на ремонт музею гроші не дали. Там треба встановити сучасну систему кондиціонування. Влітку від спеки відвідувачі падають в обморок.
З унікальних експонатів показує стіл і лаву з батьківської хати Тараса Шевченка.
Село Будище за 2 км від Шевченкового. Між ними гарна асфальтна дорога. Маєток пана Енгельгардта, де малий Тарас козачкував, на околиці села. На реставрацію мали виділити 17,6 млн грн, за офіційною інформацією.
Ворота старі, ковані. Алея викладена новою бруківкою — місцями криво, деяка просідає. Далі, до будинку — гранітна. Накрита целофаном, щоб не бруднилася. На даху двоє чоловіків стелять утеплювач.
— Ми тут із жовтня, — говорить 45-річний Олександр із сусіднього села Тарасівка. — Кришу перекрили польською бляхою. Плитка дуже дорога, 10 гривень брусочок. Мали закінчити до 22 травня, а все заморожують на два місяці. Чи розморозять потім, хтозна.
— Треба Тулуба шукати. Кажуть, 130 мільйонів украв, — рудий робітник років 45 палить на камені біля котлована, що веде до дому.
За старою спорудою роблять прибудову.
— Кажуть, Янукович помер, — додає робітник із даху, коли прощаємося. — Як не помер? То напишіть, що вже йому всьо, може бути швидше.
У селі Моринці діє реконструйована родинна садиба, в якій 1814 року народився Тарас Шевченко. Є хата діда — Якима Бойка, батьківська хата і кузня.
— Хлопці, куди пішли? Хто платитиме? — каже до туристів працівник музею. Вхід для дорослих коштує 5 грн, для дітей — 3.
Хати і кузня помазані глиною, під новими солом'яними стріхами.
— Наскільки грандіозне святкування мало бути, не знає ніхто, — говорить 49-річний Станіслав Суржко з музею. — Янукович мав бути. Приїжджала протокольна комісія 20 лютого. Сказали, екскурсію зжати до 15 хвилин.
У дворі батьківської хати ростуть дві черешні.
— Оцю, що ближче, садив Кучма, а ту біля воріт — Ющенко, — розповідає Станіслав Володимирович. — Туристи ягоди об'їдають, дуже тішаться з того, що президентські. Алею на пагорбі весь Кабмін садив із Єхануровим (Юрій Єхануров, прем'єр-міністр у 2005–2006 роках за президентства Віктора Ющенка. — "ГПУ").
Недалеко від центру села Хата чумака. Восени торік був скандал через її реконструкцію. У майстра, який відновлював, не було дозволів на роботу. З бюджету мали виділити 700 тис. грн.
На хаті новий очерет, підведена призьба. Двері відчиняє майстер Віктор Зорькін, 63 роки.
— Хата стоїть? У доброму стані? — він розібрав її, гнилі колоди замінив новими і склав знов.
Із сіней двоє дверей: одні у комору, там дерев'яні ночви, ярмо для волів. Інші в кімнату. Тут піч із петриківським розписом. Усередині тепло.
— Каждий год на Тарасові дні виділяли гроші. Приїжджали із Звенігородки, позаглядають, дирку соломою запхають, щось замажуть, а грошики прикарманять, — каже. — Брався її розбирати, бо знав, що складу. Сьогодні дзвонили з відділу капітального будівництва: не строй нічого, бо грошей нема. Знав, що так буде. Надіюся, новий міністр культури приїде і поможе. Очерет привезли з Австралії, курник роблю.
На лавах ескізи комплексу, який має бути навколо хати.
— Двір розстроїти можна, поставити сушарки, хлів для волів, — показує креслення Віктор Петрович. — Тут має бути діючий музей. Посадити гончарів, майстрів усяких — і хай працюють. Усі країни живуть із туризму. А ми картоплю садимо.
3 
1
Коментарі