"Він мене боявся, а я — його. Вовк тримав дистанцію, дивився скоса. Я час від часу запалював газову запальничку — думаю, вогню злякається. Хоч би що йому. Молився, щоб яка машина над"їхала. Спатрошить мене, то шо ж моя жінка з двома синами робити будуть? — розповідає 43-річний Ярослав Сорока.
Він живе в селі Зарайське Самбірського району на Львівщині. Працює в районній філії Ощадбанку. Аби потрапити на 9.00 у Самбір на роботу, із дому виходить о 6.30. У селі сідає на маршрутку.
— Через ті снігопади транспорт ходить рідко. 21 січня, на третій день Йорданських свят, я померз-померз на зупинці, та й вирішив іти пішки польовою дорогою до сусіднього села Береги. Думаю, звідти яка машина поїде, підбере. Іду собі, на годиннику вже 7.15. Біля села Дубник дивлюся — 20 метрів збоку від мене вовк іде. Я аж оторопів. Звідки він узявся, думаю? Лісів у нашій околиці ж нема. Зупинився, постояв, закурив. Із собою нічогісінько не мав. А на снігу навіть палки не знайдеш. Куди мені було діватися? Пішов помалу.
Чоловік із вовком ішли поруч близько 3 км, приблизно півгодини. За цей час Ярослав випалив дев"ять цигарок синьої "Прими". Сигарети скінчилися.
Вогню вовк менше боїться, найбільше — червоного кольору
У темряві помітив, що звір великий. Зник він непомітно, коли стало видно поселення Берегів.
— Голодним, певно, не був. Він — нормальний вовк, удень не ходить. Потемки собі рухався якоюсь дорогою, доки людей нема. А тут я, серед ночі, у такий мороз, лажу по польових дорогах, вовків лякаю, — сміється Ярослав.
Згадує, що приїхав на роботу весь спітнілий. Хоча мороз був 16°С.
До того Сорока ніколи в житті не бачив вовків.
— Вони полюють зграями. Один нападає, тільки коли скажений або голодний. Хоч кажуть, що лисиця хитра, вовк насправді набагато хитріший, — коментує "ГПУ" Володимир Дуда, 76 років, голова Українського товариства мисливців і рибалок Львівської міськради. — Тварина щось собі відслідковувала. Хотіла дізнатися: де яке поселення, аби назавтра прийти в ті місця, як буде голодною. Вогню вовк менше боїться, найбільше — червоного кольору. Як на цих хижаків полюють, то прапорцями обвішуються. Один звір ходить, коли його вовчиці вигнали, бо не годує сім"ю. Такий вовк лінивий, і, ясно, не нападе.
Ярослав Сорока каже, що йому й далі доведеться ходити тією ж дорогою. Сподівається, що хижак забіг туди випадково і більше не повернеться.
3 
1
Коментарі