— Економічний бойкот — це війна в тилу. Результат матимемо, коли в Україні зникнуть усі російські товари. Ніякої торгівлі, дипломатичних зв'язків чи іншої співпраці з РФ не повинно бути. Навіть після закінчення війни, — говорить 45-річний Олег Радик, керівник організації "Економічний бойкотний рух".

— Бойкот далі робить свою справу. Дещо перейшло на законодавчий рівень. Наприклад, ввели квоти на телебаченні та радіо. Три роки тому без російського шампуню чи порошку обійтися не могли. Але нічого, звикли. У Львові добилися, щоб 2015-го міськрада прийняла ухвалу про маркування російських товарів у магазинах. Вона діяла два роки. Ще на стільки ж продовжили. Хочемо добитися безстрокової дії. Проблема — що власників бізнесу не можна оштрафувати, якщо не виконують її. Міський департамент економіки байдужий. Не проводить перевірок.

Російські товари не так просто викорінити. Деякі замасковані під наші. Але підприємства фактично контролюються росіянами. Наприклад, улюблена вода чиновників — "Моршинська", що виграє всі тендери. До того ж вони дешевші, ніж інші. А українці за ці роки збідніли. Оператори мобільного зв'язку належать росіянам і бойкотувати їх безглуздо. Бо якось потрібно спілкуватися між собою. Влада за чотири роки нічого не зробила з цим.

×