Четвер, 02 липня 2020 07:56

Вийти з хати не могли, бо води було по шию

Сім областей Західної України постраждали від повені. Загинули троє людей, ще одна зникла безвісти. Повністю або частково зруйновано 800 км доріг, 360 мостів, підтоплено 4,5 тисячі будинків.

Десятки тисяч людей зазнали збитків. Постраждав бізнес — змило теплиці й посіви, скалічилися й потопилися худоба й птиця. Висока вода дійшла до Вінниччини й Одещини. Держслужба з надзвичайних ситуацій попереджає про паводки в гирлі Дністра.

— Вдома — болото. На першому поверсі води було по коліна, у спальнях — ще й трохи вище. Меб­лі поставили на старі табурети, але вони все одно мокрі. Шафа й ліжко — в багні. Вийти з хати не могли, бо води було по шию. Вона досі стоїть у літній кухні й підвалі, — розповідає про паводок Олена Чемеринська з міста Галич на Івано-Франківщині.

Живе у приватному секторі за 500 м від Дністра. Має двоповерховий будинок.

— Ми знали, що буде вода, — говорить. — В останній момент купила ковбаси, хліба, води. Чоловік КамАЗом поїхав до брата. Набрали хліба й розвозили по нашій вулиці людям. Вони були відрізані від світу, а рятувальники допомагати відмовилися. Добре, що маємо двоповерхову хату. Врятувала і нас, і сусідів. Прийшли до нас, жили на другому поверсі з дітьми кілька днів.

Такого рівня води в нас ще не було. В хаті намул, ніби пройшов пожар і все в білому. Миєш-миєш, а воно не змивається. Стіни мокрі, з них тече вода, завівся грибок. Підлога здулася, ламінат пливе. Треба ремонт робити. Сподіваємося на компенсацію від влади. Комісія має оцінити збитки.

— Останній місяць дощі йшли кожного дня. А за кілька днів до паводка лило безперестанку. На подвір'ї все у воді. Мокрі береги почали зсуватися. Для нас то звична справа, але цього разу дорогу забрало повністю, — розповідає 55-річна Катерина Копчук із села Дземброня Верховинського району Івано-Франківської області.

Її хата стоїть за 20 м від річки Чорний Черемош. Через опади русло пішло на дорогу й вимило її. Пів сотні мешканців сіл Бистрець і Дземброня відрізало від світу.

— Тепер русло ріки треба повертати на місце, а для того має бути відповідна техніка, — продовжує. — Знаємо, що приїжджали з міністерства й мали робити засідання. Надіємося, що поремонтують за два-три тижні дорогу, тоді й харчі до нас зможуть доставляти. Зараз ходимо через гору за 18 кілометрів у сусіднє село по продукти. Люди збираються групами і йдуть, бо дорога небезпечна — в любий час може зсунутися. Як виходять зранку, вертаються надвечір.

Сільський голова Бистриці й Дземброні 58-річний Микола Хімчук останні кілька днів опікується відновленням шляхів до сіл.

— Поки що новини невтішні, — каже. — Треба не лише дорогу відновити, а й укріпити береги. Для цього потрібна спеціальна техніка, якої в нашому районі немає.

Місцеві, хто тільки може, допомагають дорожникам робити доїзд, — продовжує сільський голова. — Продуктами запаслися більш-менш. Ходять у сусіднє село, а нещодавно гелікоптер привіз. З водою проблем нема — маємо джерело. Електрики не було три дні, бо порвало високовольтну. Вже відновили.

Микола Миколайович живе в Бистриці. Після негоди 2008 року із сусідами зробив дамбу.

— Тепер її прорвало, й сліду нема. Вода вирвалася на присадибну ділянку, де я тримав матеріал на хату для сина. Заготовлене дерево забрала повністю, ще й метрів 15 поля урвала. Добре, що хата трохи вище. Її не затопило. А в урочищі Сагальба в однієї жінки з дочкою будинок підмило так, що ночували в сараї. Він трохи далі стоїть. Боялися, що вночі із хатою попливуть рікою.

Зараз ви читаєте новину «Вийти з хати не могли, бо води було по шию». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода