38-річний житель Чернівців Василь Лазаренко на початку жовтня закінчив роботу над дерев"яним автомобілем. Із лівого боку він виглядає, як сучасна машина, з правого — як ретро-автомобіль 1930-х років: випуклий перед, великі круглі фари, помпезна задня частина.
— У світі є кілька автомобілів із дерева, але всі вони виконані як прототипи існуючих моделей. Моя машина оригінальна, зроблена за власними ескізами, — говорить Лазаренко.
Василь із дружиною Світланою і двома дітьми, 15-річною Ольгою та 9-річним Ростиславом, живуть у особняку на околиці Чернівців. Майстер виїжджає з гаража, зупиняється неподалік високої брами. Авто, зроблене з дуба, покрите світлим лаком. Спереду логотип із буквами "LV" — ініціали майстра. Салон також дерев"яний, оздоблений шкірою. "Начинка" сучасна — автоматично піднімається скло, регулюється положення дзеркала, є магнітола.
— Я зробив авто на базі старенького "Опеля Аскона", — розповідає Василь. — Розібрав його до дрібних деталей, почистив, відреставрував і пофарбував. У червоний колір пофарбував найважливіші деталі з погляду безпеки — гальмівні трубки, рухомі частини двигуна, колодки. Решту запчастин — у срібний, чорний і синій.
Ходову частину старого авто Лазаренко замінив. Кузов обшив деревом, бампери, крила, двері зробив як окремі елементи. Бруски з"єднав за допомогою шурупів і клею. Дерево покрив п"ятьма шарами лаку, обробив кузов вогне та волого тривкою рідиною.
— Із восьмої години ранку до дванадцятої ночі лазив на колінах під машиною, — зізнається. — Уночі ноги так гуділи, що спати не міг. Бувало, що працював із хворим горлом, із високою температурою.
Василь Лазаренко — технік-механік. Закінчив Чернівецький індустріальний технікум. Обробкою дерева почав займатися 19 років тому. Виготовляв на замовлення панелі, керма, бампери до машин. Це вже його другий дерев"яний автомобіль. Першого кабріолета в американському стилі виготовив на замовлення два роки тому.
— Одного разу виїхав на ньому в місто. Водії так задивлялися, що втрачали керування. Тоді дві аварії сталося, — пригадує Лазаренко. — Тепер їжджу хіба по нашій Жасмінній вулиці — випробовую, чи міцна конструкція.
Лазаренко не хоче розповідати, скільки витратив на виготовлення машини. Каже, небагато, бо усе робив власноруч:
— Якщо хтось запропонує ціну, яка компенсує затрачені сили та нерви, продам. Маю ще багато цікавих ідей, а на них потрібні гроші.
2 
1
Коментарі
3