— Під час Революції гідності я жив у Англії і ходив на мітинги українців у Лондоні. До мікрофона запрошували усіх. Мені хотілося звернутися до людей і висловити підтримку. Але я зрозумів, що погано володію українською. Так і не виступив. Усвідомив, що це мене обмежує. Вирішив вивчити українську, — розповідає 29-річний Єгор Гуськов із Дніпра.
Він протягом 10 років навчався в англійському місті Манчестер. Спочатку в технічному коледжі, потім — в університеті. Отримав спеціальність "Комп'ютерні мережі та програмування". Після завершення бакалаврату пішов у аспірантуру. Написав дисертацію про логіку та складності обчислення алгоритмів. 2016 року повернувся в Дніпро і через рік очолив міське товариство "Просвіта".
— Вдома у мене всі завжди розмовляли російською, — продовжує. — Але саме вдома із сестрою я почав уперше вправлятися говорити українською. Читав книжки. Коли став переходити на неї в бесідах зі знайомими, вони розуміли і відповідали так само.
Що найважливіше для тих, хто починає переходити на українську?
— Головне — бути впевненим і не намагатися сподобатися комусь чи підлаштовуватися, переходячи з української на російську. Одного разу дівчина мого друга приїхала до нього з Москви в Київ. Я звертався до неї українською. Вона сказала, що багатьох слів не розуміє. Чемно запропонував, що мені буде приємно пояснювати їй значення цих слів. Під час наступних зустрічей я продовжував спілкуватися з нею українською. Тепер принципово не розмовляю російською. Мої рідні теж відмовляються.
Як вам відповідають у громадських місцях?
— Повсюди — у транспорті, кафе, магазинах — я розмовляє лише українською. Від працівників вимагаю, щоб відповідали державною мовою. Ні з ким не лаюся, все спокійно пояснюю, і вони йдуть назустріч. Буває, доводиться пояснювати власникам закладів. Ніхто з них мені не відмовив. Те саме із чиновниками. Коли їм вказувати на мову, їхнє ставлення зміниться. Чиновник відповідає стану суспільства, яке його посадило в це крісло. Якщо від нього вимагати змін, то він підлаштовуватиметься. Особливо це впливає на нове покоління службовців. Після одного з протестів проти використання російської мови серед чиновників із нами зустрівся голова облради Гліб Пригунов. Почалася робота над кампанією з українізації. Про важливість мови потрібно говорити. Бо бізнесмени в Дніпрі самі не почнуть щось шукати й робити у цьому напрямку. Якщо пояснити, вони долучаються. Особливо — молодше покоління.
Від кого залежить більше мова дітей — від школи чи від батьків?
— Діти — це сильні істоти, які можуть пристосуватися до різних умов існування. Але насамперед покладаються на батьків. Якщо ті покажуть, що для виживання їхнього народу треба робити так, а не інакше, діти можуть це сприйняти. Деякі народи роблять це успішніше, ніж українці, які мільйонами асимілюються. Успішніше вчать дітей зберігати свою національну свідомість. Мене вражають роми. Їхні діти спілкуються своєю мовою у побуті й на вулиці.
Навіщо ховати від дітей правду русифікації і гноблення українського народу. Коли подорослішають, вони згадають це. Можуть розчаруватися у батьках. У мене так було. Мати ніколи не розповідала, чому всі у Дніпрі спілкуються російською. Не звертала на це уваги. Я думав, це нормально — мешкати в Україні і спілкуватися російською. Потім дорікав батькам за змарноване життя в російськомовному просторі.
Після початку війни з Росією у дніпрян змінилося ставлення до української мови?
— Очевидного покращення не видно, бо у Дніпрі україномовних було близько 5 відсотків жителів. Це десь 50 тисяч. Навіть якщо кожного року ця кількість збільшуватиметься на третину, це суттєво не змінить картину. За чотири роки змінити фундаментальні речі неможливо. Суспільство має велику інерцію. Війна з Росією — це поштовх для посилення позицій української мови. Але щоб змінити основну масу, потрібно хоча б років 10 попрацювати над цим.
Для мене не катастрофа, що 95 відсотків жителів Дніпра обрали російську мовою спілкування в побуті. Катастрофа те, що більшість цих людей не розуміють різниці між спілкуванням у приватному житті і в суспільстві. Тобто — на роботі, у формальних ситуаціях, із незнайомою людиною на вулиці. І через це виникають конфлікти. Ці люди нав'язують російську всім. Навіть тим, хто не хоче її чути.
Як ставитеся до змін в мові?
— Мова має розвиватися. Більшість українських публіцистів вживають стандартний набір слів. Коли з'являється якесь нове слово, воно привертає до себе увагу. Мені подобаються мовні конструкції, які починають активно використовуватися. Усі пам'ятають, скільки було позитивних емоцій, коли в соціальних мережах з'явилися вислови "непозбувна бентега" й "невиразна будучина". Вони оживляють.
38 764 гривні штрафу заплатила радіостанція "Європа плюс" на вимогу Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Причина — недотримання мовних квот у грудні 2017-го. Тоді в ефірі радіо було 29,4% українського продукту — замість 30%. Щоб виконати квоти, радіостанція доводила в суді, що російськомовна пісня "Маша" гурту "Yuko" виконана українським діалектом. Проте мовники визнали її російською. Пісня записана на території України, але в громаді російських переселенців — у селі Пилипівка Чуднівського району на Житомирщині.
7 
35413
Коментарі