У закарпатському місті Тячів закінчують ремонтувати філію Вільшанського будинку-інтернату для дітей з важкими розладами фізичного та розумового розвитку. Сюди переселять вихованців, яким виповнилося 20 років. Вони будуть тримати худобу та вирощувати городину, щоб прохарчуватися. Крім того, працюватимуть у швейній майстерні. Переважно шитимуть одяг для себе, дещо продаватимуть.
Раніше після інтернату такі люди потрапляли до психо-неврологічних лікарень. Однак у цих закладах швидко забували все, чому навчилися.
Гроші на купівлю нового корпусу та проведення ремонту вихованці інтернату збирали самі. Минулого року 30 із них відпочивали у Швейцарії. Там виступили з концертом. Номери готували півроку. Відвідувачі та благодійники пожертвували дітям з обмеженими можливостями 130 тис. євро. Крім того, їм допомагають французи, англійці, американці та чехи.
Заклад розташований в селі Вільшани Хустського району. За словами директора 63-річного Івана Бігунця, це єдина в Україні школа для дітей ІІІ–ІV груп інвалідності. Таких ще називають імбіцилами або ідіотами.
У вільшанському закладі працюють гуртки швацької справи, кулінарії, майстерні "Сад", "Ферма". Дітям показують, як готувати різні страви, навчають доглядати за городом та свійськими тваринами. В інтернаті є також магнітофони, відео, десять телевізорів, комп"ютерний клас. Планують збудувати майстерні з виготовлення свічок та лозоплетіння, деревообробну та паперову робітні.
— Ми примушуємо дітей працювати, щоб вони розвивалися, — каже Іван Бігунець. — Це трудова реабілітація.
Зараз в інтернаті 186 вихованців віком від 4 до 20 років, здебільшого із Закарпатської області. Є також кілька львів"ян та киян. Через розумову відсталість 28 інтернатівців прикуті до ліжка.
Серед них 15-річний Адам Молнар. Його зріст не більше ніж 80 см. А голова — як дві звичайні. У Вільшанах він уже понад десять років. До того Молнара постійно переводили з лікарні в лікарню. Медики поставили хлопцеві діагноз — "гідроцефалія" та "олігофренія у стадії ідіотії". У мозку дитини багато води.
Адам постійно в ліжку. Він лежить непорушно та дивиться на стелю. Спочатку хлопця годували з пляшечки — за час перебування в інтернаті навчили їсти ложкою. Де народилася дитина та хто її батьки, невідомо.
Раніше прикутих до ліжка в інтернаті було 150. Вихователі кажуть, що ставити дітей на ноги навчилися за спеціальною реабілітаційною програмою.
— Для цього потрібно щонайменше рік, — пояснює директор. — Часом минає й десять, доки дитина починає ходити. Потрібно, щоб вона жила в хороших умовах, добре харчувалася, приймала ліки та виконували фізичні процедури — масажі, прогулянки. До наших вихованців приїздять лікарі із Франції та Німеччини. Щороку намагаємося оздоровлювати групи на морі.
У липні 2006 року в інтернаті пройшло обласне свято "Вільшанська співаночка". Вихованці танцювали та співали. Розчулив присутніх виступ 17-річного Сергія Лакатоша. У хлопця гарний голос. Вихователі хвалять Сергія. Кажуть, він робить успіхи на заняттях майстерні "Творення". Там дітей навчають читати та писати.
Лакатош із багатодітної сім"ї. Його родичі живуть у селі Собатин Іршавського району. Мати покинула хлопчика в пологовому будинку, коли почула діагноз лікарів — "олігофренія у стадії імбицильності".
Раніше батьки відвідували сина двічі на рік. Минулого Різдва забрали додому погостювати. Там Сергій вперше побачив своїх братів та сестер.
4 
1
Коментарі