— Надія Петрівна прожила життя чесно. Пенсії не отримувала, бо не могла виїхати на контрольовану Україною територію. Навіть до магазину не виходила. Все просила хліба, — каже 73-річна Лариса Заливна. У вересні 2014-го вона переїхала з окупованого Луганська до Києва. Її знайома вчителька-пенсіонерка Надія Міцкевич лишилася там. 23 вересня померла з голоду.
— У неї син — психічно хворий, — продовжує жінка. — Раніше їй ще німці платили, бо вона — малолітня ув'язнена німецького концтабору. А зараз як заплатять, коли окупація? Надія Петрівна ще могла б пожити, якби умови. Пенсія ЛНР — тисяча гривень на наші гроші. Їх не вистачає ні на їжу, ні на ліки. Ціни там вищі, ніж у Києві.
Лариса Заливна розповідає про Луганськ:
— Там є люди, які нічого не хочуть від окупантів. Самі намагаються владнати життя, виїжджати не збираються. Ми ж, переселенці, мучимося. Держава не допомагає. Хоч би тимчасове житло дали. Пенсію платять вчасно — 1,9 тисячі гривень. Якраз вистачить орендувати кімнату. Мені поталанило, взяли до себе знайомі. Сплачую лише за комуналку. А як іншим?
Під нашим будинком у Луганську стояли гармати. Дім здригався ночами. Сусіда вбило на моїх очах. Визирнув у вікно і якраз міна вдарила в дерево. Уламок пробив скроню, розбите скло перерізало горло. Світла й води не було. Полиці в магазинах — порожні. Ми тікали лісами, бо за день до того обстріляли маршрутку.
Пенсіонерів лишилося дуже багато. Знаю там літніх брата і сестру. Обоє самотні, без родин. Він переніс інсульт, вона доглядає. Довго відмовлялися від пенсії ЛНР, бо не сприймають окупантів. З часом мусили оформити. Сестра не може лишити брата й поїхати за грошима. А наш міністр соціальної політики хвалиться, що поменшало людей, які отримують пенсії. Мова про тих, хто лишився й ні разу не перетинав лінії розмежування. Це старі й інваліди. Хто їздить за пенсіями, ризикує життям. Не всі повертаються. Деяких убивають.
1 грудня 2014-го Україна припинила виплату пенсій на окупованому Донбасі. Отримати її можуть ті, хто зареєструвався переселенцем. Це породило явище "пенсійного туризму". Люди живуть на окупованій території і їздять за пенсіями через блокпости.
Від початку 2016 року СБУ передала до Пенсійного фонду список із 450 тис. осіб. На думку силовиків, вони отримують соцвиплати та пенсії, хоча насправді із зони окупації не виїхали. Їм припинили виплати. Хто потрапив до списку помилково, мали відмітитися в Пенсійному фонді та місцевому органі влади. 143 тисячам виплати поновили, решті — відмовили.
— Наша мета — відновити цілісність України. Маємо зробити все, щоб підтримати людей на окупованих територіях, — каже координатор громадської ініціативи "Донбас СОС" 29-річна Ольга Гвоздьова. — Це — наші громадяни. Мають отримувати пенсію без довідок. Це гарантує Конституція. Нам телефонують звідти. Чекають на повернення України. Люди пропрацювали все життя, сплачували податки. Тепер не розуміють, чому не можуть отримати зароблене.
Пенсія — власність людини
У Міністерстві соціальної політики зараз думають над схемою відновлення виплат людям, які лишилися на окупованих територіях.
— У жодній країні, де триває конфлікт, виплату пенсії не прив'язують до статусу переміщеної особи. Навіть у Сирії, — каже 34-річна Лідія Кузьменко з агентства ООН у справах біженців. — Пенсія — власність людини. Так каже міжнародне право. Держава не може її не виплачувати. Навіть тим, хто виїхав за кордон. Звісно, на окупованих територіях Україна не може створити мережу банкоматів і контролювати їх. Треба шукати інші механізми.
3 
1
Коментарі