Мій друг, Валєра, на прізвисько М'ясник, довгий час скуповує худобу, ріже її та продає свіжину. Такий же заробіток у його приміському селі має ледь не кожна третя родина. Інші теж "крутяться" хто як може — біля базару, будівництва або лісу.
Коли Юлія Тимошенко за свого першого прем'єрства наказала не пускати перекупників м'яса в Київ — щоб "спекулянти" не накручували ціни, Валєра мені сказав: "Ніяка міліція до нас не сунеться. Бо тут у кожній хаті на руках є зброя. Та шо міліція, тут і армія не пройде".
У тих, хто мав бодай приблизне уявлення про життя дрібного бізнесу, ініціативи Тимошенко викликали подив і сміх. Адже зупинити торгівців адміністративними наказами неможливо в принципі. Ви спините їх на автотрасі, а вони проїдуть навколишніми дорогами. Забороните селянам здавати перекупникам худобу, вони перестануть її вигодовувати. Прийдете з міліцією на подвір'я — стрілятимуть.
Роки бездіяльності держави змушували частину наших співгромадян учитися виживати самотужки. Так формувалася своя народна економіка. Під час її зародження в 1990-ті обріз мисливської рушниці був вагомим аргументом за місце під сонцем. І якщо тепер податкова спробує накласти лапу на й без того нежирні заробітки цих людей, вони захищатимуться як тільки вміють.
3 
1
Коментарі