— У Донецьку біля міської адміністрації є парк кованих фігур. У нас багато донеччан. Аби не забували, звідки вони, будую подібний тут, — розповідає керівник Головного управління Національної поліції Донеччини 42-річний В'ячеслав Аброськін. Розмовляє російською.
Зустрічає у приймальні на другому поверсі обласного управління поліції на вул. Нахімова в Маріуполі. Вдягнений у темно-синій светр і штани.
— Спочатку зробив лелеку, — показує з вікна. Праворуч від входу — кілька кованих фігур. — Дітей приносить лелека. Потім подумав, що до дітей же треба дійти якось. Поставив лаву закоханих. Згодом замислився, а як їм прийти до цієї лави? Поставив металеве дерево, а на ньому яблуко.
Запрошує до кабінету. Навпроти столу на стіні висить панорама севастопольської набережної. Біля вікна до стелі підвішений плазмовий монітор. На столі — комп'ютер, кілька телефонів і стос книжок. Угорі — "Анексія: острів Крим. Хроніки гібридної війни" політолога Тараса Березовця.
Ви рік очолюєте міліцію Донеччини. Чим можете похвалитися? Що не вдається?
— Перед тим я з півроку працював заступником начальника Департаменту карного розшуку. Виявляв і затримував терористів та їхніх посібників. За перший місяць наша група — двоє осіб — затримала до 30 злочинців. У той час місцеві правоохоронці позалишали будівлі. Люди скаржилися, що нема до кого звернутися. Міністр Арсен Аваков викликав мене в листопаді 2014-го і запропонував посаду.
Я очолив головне управління міліції Донеччини, але не побачив його. Ні особового складу, ні чергової частини, ні забезпечення. В моєму кабінеті стояв стіл, стільців не було. У черговій частині сиділи троє у спортивних штанях, кедах. Перед ними — телефон. Такою була міліція. Ми відновили роботу всіх 25 підрозділів. Спочатку запрацювало міське управління в Маріуполі, потім — решта. Міліція стала відновлюватися.
Згодом почали виконувати завдання, пов'язані з АТО. Брали участь у зачистках у Дебальцівському, Артемівському районах, Красногорівці, Мар'їнці, Широкиному, Гранітному по всій лінії розмежування. 17 загинули на службі. Серед них начальник ДАІ Маріуполя Віктор Саєнко, начальник міліції Дебальцевого Євген Юханов.
Вживаєте додаткові заходи безпеки?
— Ми зараз у будівлі, яку нам дали занедбаною. Всі двері внизу броньовані. Поставили залізний паркан і прохідну з двома охоронцями. Без супроводу в будівлю главку не пускаємо. Дехто обурюється, але ми — в зоні АТО. Тут близько 6 тонн боєприпасів. Якщо вибухнуть, рознесе не тільки цей дім, а й сусідні. Фактично ми сформували військовий підрозділ. Маємо охороняти. Але захищати будівлю, як це робили торік у Донецьку, не будемо. У нас інша стратегія — охороняємо ззовні по периметру. Завдання — утримувати позиції. А в цей час цивільні залишать будівлю.
Скільки зрадників серед міліції Донеччини?
— Близько двох тисяч, про яких можемо говорити впевнено. На початку бойових дій особовий склад налічував понад 18 тисяч, але побачив я далеко не всіх. От людина нібито в Донецьку виконує якісь функції. Але він уже окупований. Ми виявляли тих, хто не приходив на службу, але отримував зарплату. Деякі працювали в ДНР. У Краматорську були міліціонери, які займалися розбоєм. Зараз вони у в'язниці. Сьогодні затримали чоловіка, який приїхав отримувати пенсію. Служив у підрозділі державної охорони, але порушив присягу й виконував накази злочинців ДНР. Заявляє, що вже звідти пішов, бо зрозумів, що це не його.
Які проблеми перед вами зараз?
– 1812 співробітників — з окупованих територій. Сумлінно служать, але не мають житла. В них сім'ї. Коли я прийшов, тут у казармі жінки з дітьми жили всі разом. Двоярусне ліжко, вгорі й унизу — по жінці з дитиною. Зима, морози. Міський голова надав санаторій для дітей. В сусідніх Урзуфі й Мелекіному (села на півдні Донеччини. — "ГПУ") надали бази відпочинку. Дехто винаймає житло. Багато хто говорить: "Ось він, поліцейський, такий-сякий поганий". Але ніхто не запитає, де він живе. Ця проблема — на контролі в міністра. Зараз вирішують питання компенсації оренди житла або фінансування будівництва.
Штат укомплектований?
— Бракує двох тисяч осіб. Влітку не вистачало близько трьох. Хоча люди стабільно отримують зарплату, ми їх одягаємо, взуваємо. Багато приїхали з центральних і західних областей. Двоє моїх заступників — із Київщини. Заступник начальника кримінальної поліції — з Кіровоградщини. Але кістяк — жителі Донеччини. Приїжджих треба мотивувати житлом, забезпеченням. І виплатами, пов'язаними з роботою, службою в АТО.
Чи контактують працівники із тими, хто на боці ДНР?
— Ця проблема є в інших держслужбах. Знаю, що судді й обласні чиновники відвідують окуповану територію. Цим займається СБУ. У нас такого немає. Коли я прийшов, заборонив перетин лінії розмежування. Всі наші співробітники — носії держтаємниць. Особисті зв'язки почали руйнуватися. Але це має і зворотний бік. Днями начальник управління карного розшуку не зміг поїхати в Дебальцеве на похорон батька.
Ви казали, що жителі окупованих територій звертаються до української поліції.
— За минулі два-три дні нам надійшло вісім заяв про викрадення машин там. Люди виїжджають і заявляють тут. Вносимо їх у базу. Якщо ті авто виїдуть на територію України, їх затримають. Звертаються, коли бойовики викрадають родичів. Приймаємо заяви. Робимо усе необхідне. Днів 10 тому домоглися оголошення в міжнародний розшук Ігоря Безлера (один з лідерів ДНР. — "ГПУ"). В Україні його розшукують за тероризм, а Інтерпол — за умисне вбивство.
Скільки зброї вилучаєте з незаконного обігу?
— Потік дуже великий. За 10 місяців цього року вилучили 195 одиниць вогнепальної зброї, 301 гранатомет, 180 кілограмів вибухівки, — перелічує генерал, діставши аркуш з ящика столу. — Нам дорікають через перевірки на блокпостах. Але якщо не будемо зупиняти, то й ви тут не зможете ходити спокійно. Ми на території, де вбивають. Дивлюся, як після терактів працює поліція Франції та Бельгії. Порівняно з ними, ми просто ввічливі люди. Сьогодні скликав керівників, наказав додати по 10 чоловік на кожен блокпост. Раніше було четверо. В Маріуполі — 500 тисяч жителів. З переселенцями, Нацгвардією, поліцією, — під 700 тисяч. Чи можуть четверо людей опрацювати той потік машин, що проїжджає?
Триває переатестація працівників міліції у поліцію. Декого переводять автоматично?
– З 7 листопада формально міліції не існує. Але ми не можемо взяти і звільнити всіх, бо хтось має працювати. Перепризначили тимчасові штати слідчих і працівників чергових частин. За три місяці мають пройти атестацію. Я пройшов її одним із перших у МВС. У комісії були міністр, його перший заступник Ека Згуладзе, голова поліції Хатія Деканоїдзе, представники громадськості при МВС, фахівці з Америки й Канади. Годину відповідав на їхні запитання. Проголосували: призначити на посаду. Так само буде й тут: тестування, потім атестація.
На столі дзвонить айфон. В'ячеслав Аброськін вимикає звук.
У Вас айфон 4-ї моделі (новий коштує близько 5 тис. грн. — "ГПУ"). Зарплата дозволяє?
— У мене ставка — понад 10–11 тисяч гривень. Інколи дають надбавки за участь в АТО. Виходить близько 20. Але не завжди. Я — генерал, вислуга понад 20 років. Отримую надбавки за секретність. Молодий лейтенант має 3–3,5 тисячі. З надбавкою за АТО — до 7 тисяч.
Ви ведете сторінку у соцмережі. Багато спілкуєтеся?
— Антон Геращенко (народний депутат, радник міністра внутрішніх справ України. — "ГПУ") порадив завести, щоб відповідати людям на запитання. Відповісти на більшість не встигаю. Але бачу настрої людей. Критикують за надто ретельні перевірки. Часом хвалять, часом іронізують. Пишуть: був ментом, а став поліцейським.
Розкажіть про сім'ю.
— У мене дві дочки. Єлизаветі — 8, Альоні — 18. Молодша навчається у київській школі. Старша — в медуніверситеті імені Богомольця. Цього року я бачив їх чотири дні. Приїжджали до мене і я до них. Кажуть, щоб кидав цю роботу зовсім.
Де ви живете в Маріуполі?
— Міська влада здала в оренду готель. Там живуть співробітники з окупованих територій. Я — у звичайному номері. Приходжу ночувати, і то не завжди. Бачите двері? — показує в себе за спиною. — Там у мене кімната для відпочинку. У відпустці не був три роки. Окрім роботи, поки що нічого немає. Фільмів не дивлюся, лише новини.
Коли Крим повернеться, поїдете назад?
— Пишаюся, що я з Севастополя. Кращого міста не бачив. Проте впевнений, що швидше ми повернемося до Донецька. Ще рік-другий тут поживу і, напевно, так само полюблю Маріуполь. Одне погано: велике місто, а немає набережної. Побудувати її — і була б красотища. Коли піду на пенсію і стану мером — побудую, — сміється.
Пригощає нас яблуками. Прощаємося.
Виїхав із Криму після окупації
В'ячеслав Аброськін народився 20 квітня 1973 року в селищі Чисті Пруди Калінінградської області Росії. 3-річним переїхав з батьками у село під Керчю в Криму. Там закінчив вісім класів. У 14 років вступив до технікуму.
Службу в органах внутрішніх справ розпочав 1994 року з посади оперуповноваженого відділення карного розшуку Ленінського райвідділу управління МВС України в Севастополі. У міліції пройшов шлях від молодшого лейтенанта до генерала. Працював заступником начальника УВС Севастополя, виїхав із Криму після окупації російськими військами. У березні 2014-го очолив управління з організації розкриття злочинів проти власності та розшукової роботи Департаменту карного розшуку МВС України. З 9 листопада 2014 року — начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
У серпні 2014-го нагороджений орденом "За заслуги" третього ступеня.
Про освіту і сімейний стан не розповідає. Має двох доньок.
3 
1
Коментарі