У будинку письменника ялинку наряджають сторічними іграшками

У Полтавському літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка прикрасили ялинку. Повісили 100-річні іграшки, виготовлені онуками письменника. Традицію його родини продовжують уже понад 30 років.

— Вона пішла від Евеліни Скуревич — матері Короленка. Жінка родом із Польщі, католичка, — розповідає провідний науковий співробітник музею Людмила Ольховська, 54 роки. — Народилася 25 грудня. Коли її не стало, цю традицію продовжив уже Володимир Галактіонович. Цікаво, що він відійшов також на католицьке Різдво. Після смерті ялинку якийсь час не прикрашали, але традицію відновили 1980-го.

Ялинку Короленки ставили в дитячій кімнаті. Доньки Наталія та Софія за тиждень до Різдва починали робити іграшки. Найчастіше вирізали клоунів і балерин. Із вати виготовляли їм перуки, із  цукеркових обгорток — одяг, із тканини шили балетні пачки. Обличчя фарбами малювали від руки. Жодне не повторювалося. На виготовлення однієї прикраси витрачали до трьох днів. Також робили паперових клоунів, які могли рухатися та заплющувати очі. Із гофрованого паперу виготовляли хлопавки. Потім усе це робила онука Короленка — Софія.

— Із тих часів лишилися близько 30 іграшок, їм 100 років, — говорить Людмила Василівна. — Жодного разу не реставрували. Кожну зберігаємо в окремому футлярі. Торкатися до них відвідувачам не дозволяємо.

Людмила Ольховська показує вже прикрашену ялинку. На верхівці — зірка з дроту із блискітками. Її придбав Володимир Короленко.

— Решта іграшок — ручна робота. Оця — найекзотичніша, — показує негритянку, яка на плечі тримає глек. Зроблена з вати, паперу, обличчя гіпсове. А це найстаріша іграшка, — крутить у руках фігурку жінки в масці свині.

Дістає з ялинки великого клоуна в синьому костюмі. Під шиєю жовто-синій бант. На рукавах піджака вставки із обгорток. На голові намальоване каштанове волосся. Поряд висить інший клоун. Якщо потягти його за вухо — водить очима.

Короленки переїхали до Полтави 1900 року з Петербурга. Музей 1940-го організувала донька Софія Володимирівна. Під час Другої світової війни німці спалили його. 25 грудня 1946 року після відбудови музей відкрили.

×