21-річна Олена Молотова навчалася на факультеті іноземних мов в Полтавському національному педагогічному університеті, вивчала англійську та німецьку мови. Після закінчення їй запропонували поїхати в Арабські Емірати на заробітки — працювати в готелі аніматором. Власники висунули вимогу — обов'язкове знання арабської. Олена кілька тижнів шукала курси та репетиторів.
— У нашому місті не так просто знайти місце, де швидко та правильно дадуть знання з арабської. Кілька днів сиділа в інтернеті, на форумах. Ліцензійних курсів так і не знайшла. Більшість пропонують англійську, німецьку, французьку, рідше — італійську, китайську та іспанську. Східні мови — арабська та турецька — мало поширені. Знайшла п'ять телефонів приватних репетиторів, почала їх обдзвонювати, взнавати ціни. Одна жінка просила 100 гривень за урок, обіцяла навчити арабської за півроку. Та я мала встигнути за три-чотири місяці, готова була гризти і вдень, і вночі.
Каже, більшість репетиторів з арабської — студенти або люди, які тривалий час жили за кордоном.
— Вибрала 21-річну студентку, яка найменше просила за урок — 50 гривень. Домовилися про заняття. Вона вчилася на перекладача з німецької, арабську вивчила самотужки, в Полтаві товаришує з арабом. Прямо мені сказала — граматики досконало не знає. Може навчити тільки розмовної мови. Мені це підходило. Роботодавці сказали: головне — говорити з мешканцями готелю, паперовою роботою займатися не збиралася.
— Навчання затягнулося на п'ять місяців, бо в арабській важка вимова, — додає Олена.
У місті ліцензоване викладання арабської є при Полтавському університеті економіки й торгівлі. Влітку ці курси не працюють.
— Коли ми відкрили курси, до нас звернулися шість учнів. Одна дівчина збиралася заміж за араба, то хотіла знати його мову. Та щось не склалося з ним, і заняття полишила. Ще двоє теж походили кілька тижнів і закинули. До кінця дійшли троє, — каже організатор мовних курсів при вузі 25-річна Тетяна Ольшанцева. — Влітку нову групу ми не набрали, бо треба хоча б 10 чоловік. Років три тому в Полтаві був безкоштовний гурток, викладали приїжджі араби, та його відмінили. В нашому місті люди більше звертаються до репетиторів. Коли в нас запитують, допомагаємо з координатами вчителів.
Фахівці кажуть, за останній рік популярною стала турецька мова.
— Багато молоді їде в Туреччину: на заробітки або кількамісячну практику, — продовжує Ольшанська. — Особливо популярна серед тих, хто навчається у сфері готельно-ресторанного бізнесу. Роботодавці більш охоче беруть на роботу зі знанням мови. Також в нас запитували про гінді (індійська мова. — "ГПУ"). Одна дівчина вже півроку дзвонить, чи ми не набрали групу. Та в Полтаві немає жодного викладача гінді. Хотіли домовитися, щоб до нас приїжджав спеціаліст зі столиці. Вона навіть від гонорару відмовилася. Тільки оплатити проїзд. А це 250 гривень за раз, треба приїхати кілька разів на тиждень. Щоб покрити витрати, слід набрати групу не менше 28 чоловік. Стільки бажаючих поки що немає.
Китайською переважно займаються студенти, які навчаються на хореографів та на факультеті фізвиховання.
— Після навчання в Китай активно запрошують спортсменів, гімнасток, акробаток, танцівників. Вони працюють у циркових шоу, — каже репетитор китайської Аліна Вовчун, 36 років.
За останні два роки китайську запровадили в більшості приватних шкіл Полтави.
215 гривень коштує місяць вивчення арабської, турецької чи китайської мови у приватній школі. Базове навчання триває шість місяців, повний курс — близько трьох років. Репетитори за заняття беруть 60 грн. Приймають клієнтів у квартирах, офісах. Студенти за домовленістю можуть приїхати додому до учня, просять 40–50 грн за урок.
1 
1
Коментарі